Римська міфологія. Яблука, обов’язково разом з гілками, використовувалися під час священної трапези на святі весталій, присвяченому римській богині домашнього вогнища Весті. Скандинавська міфологія. В скандинавській міфології боги зберігали вічну молодість завдяки чарівним золотим “молодильним” яблукам. Їх зберігала богиня Ідунн і їх намагалися добути різні міфологічні персонажі. Зокрема, велетню Тьяцці вдалося викрасти яблука разом з Ідунн. Але богам-асам вдалося їх повернути, вбивши велетня. (“Молодша Едда”). Індуїстська міфологія. Згідно з індуїстською міфологією дерево джамбу (рід яблуні) росло на південному схилі гори Меру, яка вважалася центром Всесвіту. Від цього виникла назва Джамбу-Двіпа – континенту, який знаходився поряд з цією горою і ототожнювався з Індією. Осетинська нартська міфологія. В осетинській нартській міфології згадується чарівна яблуня, плоди якої могли зцілити від будь-яких хвороб. Вона росла в саду і охоронялася нартами. Адигейська міфологія. Згідно з адигейським епосом бог родючості і землеробства Тхагаледж подарував нартам чудесне золоте дерево. На ньому за один день дозрівало яблуко, яке було наполовину біле, наполовину червоне. Воно мало властивість лікувати жінок від безпліддя – якщо жінка з’їдала його білу половину, то у неї мала народитися донька, а якщо червону, то син. Мордовська міфологія. Голова пантеону мордовської міфології Нішке збирав усіх богів на бенкети, які проводилися під священною яблунею. Киргизька міфологія. У киргизів яблуня наділялася родючими властивостями. Згідно з народним віруванням для того, щоб завагітніти, безплідна жінка мала знайти самотню яблуню і повалятися на землі поблизу неї. Родючість від дерева мала перейти до людини.