Єгипетська міфологія. Шакал чорного кольору (поряд з собакою) був символом бога-покровителя померлих Анубіса. Він зображувався як людина з головою шакала. Цей бог вважався суддею інших богів – саме слово саб ("суддя”) писалося зі знаком шакала. Простежується міцний зв'язок Анубіса з некрополем у Фівах, на печатці якого було зображення шакала, який лежав над 9-ма полоненими. З головою шакала на посудинах (канопах) зображувався один з синів єгипетського бога Гора Хапі. Згідно з уявленнями єгиптян він охороняв легені людини, які містилися в цій посудині після бальзамування її тіла. Індуїстська міфологія. Асури кинули шакалам шматки тіла Качи (сина наставника богів Бріхаспаті), покаравши його за те, що він намагався вивідати яким чином їх жрець і наставник Шукра оживляв вбитих людей. Китайська даоська міфологія. В трактаті "Бао Пу-цзи” китайського даоського філософа Ге Хуна (ІV ст.) стверджується, що досягши віку в 500 років шакали мають здатність ставати людьми-перевертнями. Міфологія боссо-сорокоі (Судан). Шакал був засновником і покровителем деяких таємних релігійних союзів у суданського народу боссо-сорокоі. Міфологія догонів. В образі шакала народився Йуругу – персонаж міфології догонів, який уособлював собою різні негативні явища (безпорядок, безпліддя, посуху, смерть та ніч). Залишившись без пари він здійснив інцест з власною матір’ю-землею, в результаті чого шакал отримав дар мови і зміг відкривати віщунам усі задуми бога.
