Грецька міфологія. Свиня частіше всього виступає священною твариною богині смерті, яка кормила її кизилом Крона – тобто червоною їжею мертвих, яка скоріше всього символізувала тіні померлих. У зв’язку з цим на острові Ея, який вважався островом смерті і яким правила Кірка, згадуються свині. Сюди прибув Одіссей під час своїх мандрів і тут Кірка, частуючи його супутників за столом, підсипала їм в їжу чарівне зілля. В результаті усі вони перетворилися на свиней і загнані Кіркою до її свинарника. Одіссей врятував своїх друзів, отримавши від Гермеса рослину, яка допомогла йому не бути перетвореним на свиню. Кірка зрозуміла, що її чари не такі могутні і погодилася звільнити його друзів. З свинями ототожнювалися декілька старовинних богинь. Зокрема Форкіда – богиня-свиня, яка згідно з грецькими уявленнями пожирала трупи. Від імені Форкіда походить чоловічій рід імені – Форкій. Він мав здатність пророкувати, що, можливо, бере своє походження від образу свині-оракула. В образі свині постає Аліфіта – біла зернова богиня. Свиня часто постає як жертовна тварина а її кров має магічне значення. Через велику плодючість свиней приносили в жертву Деметрі і Персефоні, кидаючи тварину прямо в природні провалля. Про це свідчить міф про свинопаса Евбулея. Коли він пас свиней то земля у них під ногами розверзлася і вони попадали у провалля. Р. Грейвс вважає, що Еабулей символізував собою служителя богині-свині (це можуть бути, на думку вченого, Марпесса, Форкіс або Кердо), яка за народними віруваннями сприяла проростанню зерна. Під час Елевсінських містерій одним з головних обрядів було принесення в жертву свині. Посвячені в таїнство спочатку купали жертовну тварину в річці Канфар, а потім над нею здійснювався обряд очищення жерцем на ім’я Гідран. Під час свята Фесмофорій із суміші муки з гіпсом випікалися білі коржики у формі свиней які мали певне магічне значення. Кров свині використовувалася для очищення (або для жертвоприношення Гері) під час проведення Герейських ігор, в яких приймали участь виключно жінки. Щоб змити з себе провину за пролиту кров людини приносилася в жертву свиня і поки дух вбитого пив кров, вбивця здійснював обмивання обов’язково в проточній воді, брив голову і намагався будь-яким чином змінити свою зовнішність. Після цього він на один рік відправлявся у вигнання щоб остаточно збити з сліду духа помсти. Так подібний обряд здійснював Орест, якого переслідували ерінії за вбивство Егісфа і Клитемнестри. Він неодноразово очищувався свинячою кров`ю і проточною водою але це йому не допомагало. Обряд очищення кров`ю здійснював і Геракл за те, що він перебив кентаврів. Прийомна мати Зевса іноді зображувалася у вигляді свині, тому що це була одна з емблем богині Крони. В Кромміоні Тесей вбив страшну дику свиню, яка вбила багатьох місцевих жителів. Плутарх припускає, що це скоріше всього була зовсім не свиня а розбійниця на призвісько "Свиня”, яка грабувала навколишні землі. Свинопас Одіссея зветься у Гомера dios – "богоподібний”.Це може бути згадкою про старі часи коли пастухи вважалися вістунами. Римська міфологія. У римлян існував звичай перед жнивами приносити в жертву свиней двом богиням – Церері і Теллус (богиня землі-годувальниці). Цією ж жертвою мали на меті спокутувати припущені порушення будь-яких релігійних заборон. В "Енеїді” Вергілія (VIII 43-45, 81-83) згадується свиня з 30-ма поросятами, яка з’явилася під час висадки Енея з товаришами в Італії. Дослідники вважають це відображенням італійського міфу, який відображає троїстість стародавнього суспільного устрою італійських племен – поділ на 30 курій, 3 тріби, 30 членів племінного союзу, 300 членів ради старійшин. Індуїстська міфологія. В одному з індійських міфів в образі кабана постає бог Вішну, коли він намагався знайти початок і кінець фалічного символу Шиви – лінги. Для цього він навіть спускався під землю але врешті був змушений визнати Шиву наймогутнішим з богів. Згідно з забобонними уявленнями індійців в образі свиней поставали демонічні істоти Бхути, яки належали до оточення бога Шиви. Згідно з стародавнім індійським приписом для принесення жертви в ім’я перемоги треба збудувати олтар з глини, на якій перед тим валявся кабан, тому що він передав їй свою силу. Єгипетська міфологія. Свиню в Єгипті називали "відразою для богів”, але вона все ж таки вважалася священною твариною бога Сета, який уособлював сили зла. Шумеро-аккадська міфологія. В шумеро-аккадській міфології супутницю богині Інанни звали Ніншубура, що означає "Пані свиня”, або "Хазяйка свині”. Аккадська міфологія. Жінка-демон Ламашту в аккадській міфології зображувалася кормлячи своїми грудьми свиню та собаку. З нею пов’язували різні хвороби, які вона насилала на людей, а особливо на дітей. Іранська міфологія. В битві з героєм іранської міфології Рустамом злі демони деви поряд з іншими тваринами постають верхи на свинях. Це відбувалося, коли він оточив їх в місті і отримав перемогу (Согдійський твір V cт.). Балтійська міфологія. За народними віруваннями балтійських народів в образі свині міг поставати чорт (він асоціювався з богом загробного світу Велсом), якого прагнув знищити бог грому і блискавки Перкунас. На свиню також мала здатність перетворюватися відома балтійським народам відьма Рагана. Білі поросята приносилися в жертву балтійському богу річок Упінісу девосу. За народними уявленнями це мало сприяти очищенню води. Литовська міфологія. З свинями в литовській міфології було пов’язане божество Припаршис, яке, напевне, вважалося їх покровителем. Саме його ім’я походить від слова pasas, що означає "поросятко”. Також Я. Ласицький (1615 р.) згадує ще декілька "свинячих” богів – Кремату і Крукіса (від литовського krukti – "хрюкати”) . Під час литовського свята скерстувес здійснювалося принесення в жертву свині і виголошувалося запрошення богу загробного світу і покровителю домашньої худоби Віє-лоні прийняти участь в трапезі разом з душами померлих. Чоловіки приносили свиней в жертву богу Пагірнейсу, який був пов'язаний з процесом мелення зерна. Латиська міфологія. У латишів був поширеним звичай приносити поросят чорної масті в жертву богу полів і злаків Цероклісу (про це повідомляв єзуїт Стрибіньш). Також на його честь виготовлялися спеціальні ритуальні хлібці у формі свині. Угорська міфологія. Згідно з народними віруваннями угорців відьма Босокань могла з`являтися в образі свині і завдавати різної шкоди людям. Міфологія південних слов`ян. В міфології південних слов`ян свиня була одним з символів, який означав початок весняного сонячного циклу. Китайська міфологія. В VII-X ст. в Китаї у вигляді свиноподібної істоти чорного кольору зображувався бог грому Лей-гун ("Тайпін гуанцзі”, частини 393-394). А бог вогню Чжу-жун згідно з деякими описами мав свиняче рило. За однією з версій міфу кабан з перлиною у роті, яка світилася, допомагав культурному герою Юю побивати прохід для каналу у горі Лунминь. Тібетська міфологія. В образі свині або кабана в тібетській міфології постають шкідливі для людини жіночі божества Сабдаг. Корейська міфологія. Згідно з легендою про народження засновника корейської держави Пуйо Тонмьона його ще немовлям батько (правитель держави Тханні) наказав вкинути до свинарнику, щоб він там помер. Але свині не дали дитині загинути, зігріваючи її своїм диханням. Свиня, як священна тварина часто згадується в оповідях про предків героя корейської міфології Ван Гона. Корейці приносили м'ясо свиней в жертву духам людей, які померли від чуми або на дорозі і жінкам, які померли під час пологів. Вважалося, що вони вселилися в дерева, навколо яких накидалося каміння і здійснювалися жертвоприношення. Грузинська міфологія. У грузин існував звичай приносити поросят в жертву божеству-покровителю шлюбних відносин Сахліс Ангелозі, вважаючи, що це може запобігти конфліктам між членами родини. Під час ритуалу кров`ю жертви окропляли двері та стіни будинку. Осетинська міфологія. Згідно з міфологічними уявленнями осетин бог родючості Таранджелоз зараховував свиню до нечистих тварин і тому й нього було марно прохати збільшення її поголів’я. Адигейська міфологія. Згідно з народними уявленнями адигів бог лісів і полювання та покровитель диких звірів Мезітха їздив на свині, яка мала золоту щетину. Міфологія монгольських народів. Згідно з міфологічними уявленнями деяких монгольських народів кабана, витягнувши з землі, створив деміург і володар царства мертвих Ерлік. Міфологія казанських татар і башкирів. Згідно з міфологічними уявленнями казанських татар і башкирів на свиню могла перетворюватися душа шамана Убирли кеше, яка одночасно була демонічною істотою. Вночі вона могла залишати його тіло, щоб завдавати шкоди людям і худобі. Міфологія мон-кхмерських народів. Ряд народів мон-кхмерської групи (зокрема, ма, сре і банари) вірили, що свиней їм дав і навчив розводити верховний бог-деміург Нду. Кхмерська міфологія. Кхмери приносили свиней в жертву священному предмету – мечу, який нібито містив в собі духа Йана, здатного здійснювати різні дива, а особливо викликати дощ. Зберігала цей меч священна особа, яку називали Царем Вогню і наділяли надзвичайними властивостями. Міфологія даяків (Індонезія). Згідно з магічними уявленнями даяків під час полювання на диких свиней їх одноплемінникам, які залишилися вдома, заборонялося торкатися до води і масла. Якщо ж це все ж таки станеться, то вважалося, що мисливці "залишаться з носом”. Міфологія жителів острова Ніас (Індонезія). Вполювавши дику свиню мисливці острова Ніас дістаючи її з пастки натирають їй спину дев’ятьма впалими листками. Вони вірять, що як ці 9 листків впали з дерева, так і ще 9 свиней потраплять до пастки. Міфологія тораджів (острів Сулавесі). Тораджі використовують спеціальний магічний засіб, який на їх думку має їм допомогти в полюванні на диких свиней. Вони вивішують у своїх будинках їх щелепи, вважаючи, що їх духи мають привабити до себе живих тварин. Також свині використовувалися тораджами в якості жертовних тварин. Їх кров`ю обмазувалися усі частини ново зведеного будинку. Це було необхідне для того, щоб вмилостивити духа дерева. Тораджі вірили, що цей дух продовжує своє життя і в будівельних матеріалах, виготовлених після зрубування дерева. Міфологія альфурів (острів Сулавесі). Під час магічного ритуалу пророкування щодо врожаю рису жерці альфурів пили кров свиней. Вважалося, що це допомагає їм спілкуватися з божеством, тому що вони ставали одержимими і могли заглянути у майбутнє. Міфологія населення острова Тимор (Індонезія). Жителі острова Тимор часто використовували свиней в якості жертовних тварин. Свиней чорної масті вони завжди жертвували богині землі, прохаючи у неї дощу, білої або рудої – богу сонця, щоб сяяло сонце і дощі припинилися. Міфологія вемале (Східна Індонезія). В одному з міфів народу вемале батьки богині Місяця Рабіє підсунули замість неї свиню богу сонця Тувале, який хотів на ній одружитися. Це дуже розгнівило бога і він все ж таки викрав Рабіє і зробив своєю дружиною. На іклах дикої свині, яку на полюванні вбив міфологічний персонаж Амета, висів перший в світі кокосовий горіх. Він був посаджений і з нього виросла перша пальма. Міфологія населення Океанії. В міфах народів Океанії охоронцем входу в світ душ іноді виступала величезна свиня, яка зжирала душі тих, хто за своє життя не посадив дерево панданус. Свиней приносили в жертву крабу, який також виступає в ролі охоронця світу душ, щоб він не зжер душі померлих. Меланезійська міфологія. Згідно з магічними віруваннями меланезійців для збільшення поголів’я свиней рекомендувалося покласти гроші на камінь, під яким знаходиться ще багато дрібних камінців. В уяві туземців він порівнювався зі свінею, під якою знаходиться багато поросят. Міфологія хадзапі (Танзанія). Згідно з віруваннями народу хадзапі розводити свиней їх навчив культурний герой-деміург Хайне.
