ПЕРСИКОВЕ ДЕРЕВО
Китайська міфологія.
Згідно з китайською міфологією чарівне персикове дерево безсмертя росло на священній горі Куньлунь. Воно давало плоди один раз на тисячу років і той хто їх скуштує ставав безсмертним.
В китайських міфах згадується чарівний персиковий сад Паньтао, господаркою якого була богиня У-шен лаому (“Вшанована матінка, яка вийшла з перевтілень”) – мати 96-ти мільйонів синів, яких вона відправила на землю.
Згідно з оповіддю “Книги гір і морів” (ІV-II ст. до н. е.) “посеред океану є гора Душо, на ній велике персикове дерево, яке розкинуло гілки на 3 тисячі лі. На північному-сході між його гілок знаходяться врата духів, через які проходять сонми духів”. Тут перебували двоє святих, які влаштовували перевірку для усіх духів. В найбільш архаїчних варіантах міфів персикове дерево (таошу) наділялося рисами світового дерева.
В китайських міфах згадується так звана “Персикова столиця” – Таоду-шань. В ній знаходилась гора з персиковим деревом, на який сидів знаменитий золотий півень, який разом зі своїм яшмовим родичем сповіщав про сходження сонця.
З персиком в руці або виходячи з величезного персика зображувався бог довголіття Шоу-сін.
Вигляд людини, яка несла корзину з трьома стрілами, виготовленими з персикового дерева, мав бог радості і насолоди, покровитель шлюбу Сі-Шень. Ці стріли мали слугувати для відлякування злих духів.
З персиком, як символом довголіття, на народних лубочних малюнках в Китаї часто зображували добру фею-помічницю людей Ма-гу.
За китайськими народними віруваннями злі духи (гуй), які різними засобами намагалися шкодити людям, особливо боялися персикового дерева. У зв’язку з цим за допомогою гілки дерева шамани відганяли хвороби, а точніше духів, які її викликали (гілками могли хльоскати хворого на пропасницю, щоб вигнати духа хвороби). З персика вирізалися фігурки богів дверей і ставили поблизу входу до будинку, де вони мали відвертати злих духів. Згідно з міфом палицею з персикового дерева було вбито китайського стрільця І, якого потім почали вшановувати під іменем Цзун-бу як божество, яке може відігнати нечисту силу. З палицею з персикового дерева, якою відганяли різну нечисть, асоціювався повелитель демонів Чжун Куй (саме його ім’я означає “палиця”).
Згідно з трактатом “Цзо Чжуань” (“Коментарі до літопису Конфуція “Весна і осінь”) згадується про те, що персик міг врятувати людину від злих намірів або наговорів.
Китайська даоська міфологія.
Дівчина на ім`я Хе Сянь-гу з Юнчжоу (її відносять до “8-ми безсмертних” героїв в китайській даоській міфології) згідно з легендою з’їла в дитинстві персик (один з варіантів) і після цього вже ніколи не відчувала голоду. Про це оповідається в “Записках поблизу Східної тераси” Вей Тая (ХІ ст.).
Згідно з легендою поширеною в ХVІ ст. поблизу воріт Пенлай росло персикове дерево. Воно цвіло один раз на 300 років і тоді вітер розносив його пелюстки і засипав ними прохід через Небесні врата. Тоді на допомогу приходила Хе Сянь-гу і змітала ці квіти.
У “Володарки заходу” Сі-ван-му існував чарівний персик, який міг кожному подарувати безсмертя. Згідно з легендою його вдалося викрасти даоському святому Дунфан Шо, за що його на деякий час вигнали з неба на землю. На свій день народження 3-го числа 3-го місяця Сі-ван-му пригощала персиками усіх головних божеств і безсмертних. За даними трактату Чен-еня “Сі ю цзи” (Подорож на Захід, ХVI ст.) в саду Сі-ван-му росли 3600 персикових дерев і на одній третині з них плоди дозрівали раз на 3 тисячі років, на іншій – раз на 6 тисяч років, і на останній – раз на 9 тисяч років. Відповідно до цього ті, хто скуштував плоди ставали або безсмертними, які пізнали істину, або вічно юними і здатними літати на хмарах, або ж рівними небу і землі та вічними як сонце і місяць.
Як з символом довголіття у даосів були пов’язані звичаї пити сік персикового дерева (таоцзяо) або відвар з персиків (таотан) на новий рік, їсти на свій день народження спеціальні коржики, виготовлені у формі персиків, вивішувати в перший день нового року дощечки з персикового дерева на щастя.
Китайські даоси вирізали з персика різні талісмани-обереги, які мали вберегти від злих духів.
Японська міфологія.
Японці вірили в те, що персик має магічну силу, особливо відганяти злих духів. Саме з цим був пов'язаний звичай під час щорічних свят стріляти з лука, зробленого з деревини персикового дерева, щоб відігнати їх. Також в Японії виготовляли з персикового дерева амулети удзуті. Вони прикрашалися довгими нитками п’яти квіток і мали проганяти злих духів у “день зайця”, який відзначався у січні.
В міфі про божественне подружжя Ідзанакі і Ідзанамі персики допомогли Ідзанамі втекти від злих духів, які переслідували його в підземному царстві за дорученням власної дружини. Він зірвав три персика (їх почали називати О-камудзумі – “великі божественні плоди-боги”) з дерева, яке росло на виході з підземної країни і за їх допомогою припинив переслідування з боку фурій. Потім Ідзанамі звернувся до персиків і попрохав їх допомагати “земним паросткам людським, які живуть в асіхара-но накацукуні (тобто, землі людей) (“Кодзікі”, свиток І).
Корейська міфологія.
Корейці наділяли персикове дерево магічними властивостями, що, напевне, свідчило про вплив китайської міфології.
Міфологія монгольських народів.
Персикове дерево було одним з атрибутів міфічного монгольського “хазяїна” землі Цаган Ебугена, який вважався покровителем довголіття, багатства, щастя і сімейного благополуччя. Як і у інших сусідніх народів персикове дерево було символом довголіття.
|