Японська міфологія. Згідно з віруваннями японців душі померлих пливли до сонця на човнах зроблених з кусу (тобто, згідно з одним тлумаченням, камфорного дерева) у формі птахів. Існувало навіть божество Торі-но івакусубуне, ім’я якого означає “Бог міцних, як скелі, швидких, як птах, човнів з кусу”. Міфологія населення острова Борнео (Індонезія). Для збирачів камфори на острові Борнео існує магічне табу – під час процесу збирання заборонено мити сосуди (виготовлені зі стебел пальми пенанг), тому що камфора на деревах може розчинитися і зникнути. Міфологія населення острова Саравака (Індонезія). Згідно з уявленнями, які були поширені серед збирачів камфори на острові Саравака, добута ними камфора має щезнути, якщо дружини їм зраджують. А по специфічним наростам на корі камфорного дерева чоловік міг визначити, що дружина йому зраджує і навіть вбити її на основі цього. Під час добування камфори дружини тих, хто займався цим промислом, не повинні були доторкатися до гребінців. Вважалося, що тріщини в корі дерева будуть не наповнені камфорою, а пустими як між зубцями гребінців. Малайська міфологія. Відправляючись на пошуки камфори малайці вживають лише суху їжу і не потовчену сіль. Це пов’язано з магічним уявленням, що в разі, якщо вони почнуть вживати в їжу розмелену сіль то це призведе до того, що на деревах їм буде траплятися камфора лише в дрібних зернах.