Грецька міфологія. Жрець Зевса в Аркадії для того, щоб викликати дощ занурював у воду дубову гілку в джерелі на горі Лікей. Вважалося, що млиста хмара, яка піднімалася з потривоженої води має обов’язково принести дощ. Римська міфологія. Згідно з версією англійського вченого Дж. Фрезера головний римський бог Юпітер вважався духом дуба та інших дерев. Дуб та дубове листя дійсно відігравали важливу роль в його культі. Балтійсько-слов`янська міфологія. Священні дуби були пов’язані з культом бога Прове, який вшановувався балтійськими і слов’янськими народами. З колоди дубу виготовлявся ідол бога війни Руевіта. Східнослов’янська міфологія. Згідно з російськими та білоруськими казками в дуплі старого дуба ховався такий міфологічний персонаж як Зміулан. Тут він знаходив притулок від переслідувань царя Вогню (грім) і цариці Маланьїці (блискавка). В билинному епосі сидячи на 12-ти дубах часто поставав відомий герой Соловей-розбійник. Кострома, яка у східних слов’ян була втіленням родючості і весни, зображувалася з дубовою гілкою в руках. Білоруська міфологія. В білоруській казці дуб виступає в якості світового дерева, на яке три брати-велетні прикріпили місяць. Південнослов’янська міфологія. У слов’ян Далмації вважалося одухотвореними лише декілька порід дерев, серед яких особливе місце займав дуб. За народними віруваннями той, хто зрубував таке дерево мав померти на місці або ж ставав інвалідом на все життя. Якщо ж це траплялося випадково, то лісоруб мав принести жертву, щоб вмилостивити дух дерева. Міфологія лужицьких сербів. У лужицьких сербів дуб, напевне, символізував родючість. Під час свята, яке проводилося 2-го липня кожного року, селяни встановлювали його посеред свого селища і на ньому закріплювали залізний флюгер. Потім навколо нього влаштовувалися танці і ганяли домашню худобу. Вважалося, що це допоможе їй краще розмножуватися. Скандинавська міфологія. З культом дуба (він може виступати в ролі світового дерева), напевне, був пов'язаний бог грому і родючості Тор. Ім`я священного в скандинавській міфології оленя Ейктюрміра, який разом з козою Хейдрун їв листя світового дерева Іггдрасіля, означає “З дубовими кінчиками рогів”. Пруська міфологія. Дуб був міцно пов'язаний з культом головного бога пруського пантеону – бога грому і блискавки Перкунаса. В легендах оповідається про те¸ як в дубі переховувався чорт і тому Перкунас розколов його блискавкою. Також в замовляннях часто під дубом поміщалося зміїне гніздо, яке асоціювалося з ворогом бога. В пруській міфології дуби, напевне, були пов’язані з міфічними жерцями – вайделотами. Зокрема, німецький хроніст ХVІ ст. С. Грунау описав велетенську жрицю Погезану, яка, зайого даними, жила в дубовому гаю. З культом дуба був пов'язаний і верховний жрець у прусів Кріве. Він жив в святилищі в Ромові, де знаходився священний дуб. На ньому були зображені два божества-близнюки Патолс і Потрімпс. Литовська міфологія. У литовців дуб вважався священним деревом. Було поширене вшанування величезних дубів, яких наділяли функціями оракулів. Латиська міфологія. Згідно з повідомленнями єзуїта Стрибіньша (ХVII ст.) у латишів існував ритуал приносити 2 яйця до дуба у лісі, що було однією з жертв на честь бога полів і злаків Церокліса. Осетинська міфологія. На дубовому вугіллі було загартовано героя осетинського нартського епосу Сослана, від чого він отримав незвичну силу. Міфологія казанських татар і башкирів. Казанські татари і башкири вірили, що для того, щоб остаточно знищити Убира (демонічну істоту, яка слугувала чаклунам замість душі і завдавала різної шкоди людям) було необхідно вбити дубовий кіл в могилу, де був похований чаклун. Мордовська міфологія. В народних піснях голова пантеону мордовських богів Нішке часто постає сидячи на дубі з богом родючості Норов-пазом і Ніколою (Миколою-угодником). Разом вони роздавали людям щастя.