ВЕПР
Скандинавська міфологія.
Володарем чарівного вепра Гуллінбурсті ("золота щетинка”) або Слідругтанні був скандинавський бог рослинності, врожаю, багатства і миру Фрейр. На ньому він, зокрема, їздив на поховання Бальдра. "Молодша Едда” повідомляє, що вепр Гуллінбурсті разом з іншими скарбами богів був виготовлений карликами-цвергами. За деякими даними вепр був жертовною твариною Фрейра. Під час полювання на вепра загинув один з героїв скандинавського епосу Сігурд. Згідну з міфологічним уявленнями скандинавських народів загиблі воїни, які потрапляли в священну Вальхаллу, харчувалися тут м’ясом вепра Сехрімніра, яке ніколи не закінчувалося. Його варив в казані Елдхрімнір кухар на ім`я Андхрімнір.
Германська міфологія.
У одного з германських племен існувала легенда про його походження від 2-х братів, одного з яких звали "Вепр” – Ibor.
Хетська міфологія.
В стародавніх хетських текстах вепр (кабан або "свиня очеретів”) згадується в якості однієї з "тварин бога”.
Міфологія балтійських слов’ян.
У балтійських слов’ян величезний вепр був атрибутом головного бога – бога сонця Сварожича. Згідно з легендою він виходив з моря. Це пояснюється тим, що вепр був зооморфним символом сонця. Величезний вепр, виблискуючи білими іклами, за народними віруваннями завжди виходив з води, як тільки якесь лихо загрожувало священному місту Ретра.
Литовська міфологія.
Вепр згадується в міфі ("Хроніка Іоанна Малали”) про литовського засновника традиції спалення померлих і провідника душ Совія. Він спіймав вепра і віддав його 9 селезінок дітям, щоб вони їх засмажили. Коли ж він дізнався, що вони їх з’їли, то вирішив зійти в пекло. Як вважають дослідники тут вепр постає зооморфним втіленням сонця.
Міфологія естів (Прибалтика).
Згідно з даними римського історика Тацита ("Германія”, XLV) племена естів "як відмітний знак свого культу носять на собі зображення вепрів”.
Ведійська і індуїстська міфологія.
В "Яджурведі” створення світу пов’язується з вепром "первинних часів” (його часто ототожнюють з богом-творцем Праджапаті), який пірнає у первинні води і дістає баговиння з якого і створюється земля. В образі вепра ("вараха”) постає Вішну для того щоб врятувати Землю, яку втопив в океані демон Хіраньякша. В цьому образі бог вступив в бій з демоном і в жорстокій боротьбі, яка тривала тисячу років, вбив його і підняв Землю з води на своїх іклах. Епітет "Червоний вепр неба” мав індійський бог грози і гніву Рудра ("Рігведа” ІІ 33, 7). У вигляді вепра постає демон Емуша для того, щоб викрасти у богів зерно для жертвоприношення. Коли він вже збирався зварити з нього кашу його вбив стрілою бог грому і блискавки Індра ("Рігведа”). Вбивство вепра належало до подвигів одного з індійських міфологічних персонажів – ріші Тріти.
Іранська міфологія.
Під час низки перетворень, зафіксованих в збірці "Яшт” (XIV) бог війни і перемоги в іранській міфології Веретрагн перетворився на вепра. В іранській міфології в образі вепра постають демони, з якими борються герої Тріта і Траетаоной.
Китайська міфологія.
В китайській міфології існувало чудовисько Бінфен, схоже своїм виглядом на дикого вепра. В стародавньому трактаті "Шань хай цін” ("Книга гір і морів”) є такий його опис : "Бінфен живе на схід від Усянь, своїм виглядом подібний дикому кабану, ззаду і спереду і нього по голові”. В міфі про китайського культурного героя Хоу-І згадується про кабана-людожера фенсі, який мешкав в місцевості Санлін, і дуже дошкуляв людям, вбиваючи їх самих та їх худобу. Герою вдалося спіймати кабана і позбавити людей від цього страшного лиха.
Японська міфологія.
В японській міфології полювання на вепрів постає в якості однієї з розваг богів.
|