ВЕДМІДЬ
Європейська міфологія.
В середньовічній Англії (за даними відомого філософа Ф. Бекона) використовувалася спеціальна магічна мазь проти ран, однією зі складових частин якої був жир ведмедя, вбитого під час парування. Вона наносилася не на саму рану, а на предмет, яким її було завдано.
Скандинавська міфологія.
Згідно з "Молодшою Еддою” такий незвичний компонент як ведмежі жили входив до складу чудесного матеріалу, з якого карликам вдалося виготовити найміцніший ланцюг, названий Глейпніром. Це вони зробили на прохання богів, які за його допомогою прикували небезпечного для них велетенського вовка Фенріра.
Англосаксонська міфологія.
Ім`я героя англосаксонського епосу Беовульфа означає "бджолиний вовк”, тобто ведмідь. Судячи з його імені можна припустити, що в основу цього епосу було покладено стародавні легенди про богатиря, який вважав своїм тотемним предком ведмедя. Деякі вчені ототожнюють з Беовульфом героя Бьяркі з "Саги про Хрольва Жердину”, який вважався людиною-ведмедем, і також здійснив різні подвиги, зокрема, переміг чудовисько.
Християнська міфологія.
Християни вірили, що в образі ведмедів могли поставати біси.
Іудейська міфологія.
Серед чотирьох фантастичних тварин, які побачив у своїх видіннях єврейський пророк і праведник Даниїл коли вони виходили з моря, була істота схожа на ведмедя з трьома іклами в роті. Ангел пояснив пророку, що ці тварини символізують чотирьох царів, які "повстануть з землі” (ведмідь, напевне, символізував собою Перську державу)("Книга пророка Даниїла”, 7).
Декілька ведмедиць несподівано вийшли з лісу і напали на дітей, які дражнили іудейського пророка Єлисея. Вони кричали йому "Йди, плішивий!” і за це він прокляв їх іменем Бога. Ведмедиці виступили в якості божої кари і розтерзали 42-х дітей ("4-та Книга Царств” 2, 23-24).
Індуїстська міфологія.
В індуїстській міфології півбог-видьяхдхар в образі ведмедя був одним з помічників бога Рами і сам став царем. Військо ведмедів допомогло Рамі побудувати міст на острів Ланку, де їм вдалося звільнити викрадену у нього дружину Сіту.
В індійських міфах згадується цар ведмедів на ім’я Джамбават. Йому вдалося вбити лева і заволодіти священним каменем сьямантака, який він мав. Але зрештою бог Крішна після довгої боротьби відняв у нього цю святиню.
Згідно з деякими джерелами (зокрема, "Шатапатха-брахмані” ІІ 1, 2, 4) божественні істоти Ріші колись були ведмедями і створили семичленне сузір’я Великої Ведмедиці. Можливо, це пояснюється подібністю стародавніх індійських слів, які означають Ріші, "ведмідь” і "сім”.
Китайська міфологія.
Згідно одного з варіантів міфу китайському божеству справедливості допомагав звір з зеленою шерстю, схожий на ведмедя.
Персонажем міфів про злого духа і божество води Гун-гуна є його помічник Фу-ю, який допомагав йому чинити злі справи. Після смерті він перетворився на ведмедя.
На ведмедя (один з варіантів) перетворився після страти (він був страчений правителем Яо за те, що не зміг впоратися з потопом) китайський герой Гунь.
Згідно з припущенням деяких міфографів (зокрема, Юань Ке) китайський культурний герой Хуан-ді був пов'язаний з тотемом ведмедя. Ведмеді допомогли йому перемогти в битві з богом сонця Янь-ді поблизу Баньцюань. Таким чином він прагнув примусити бога сплачувати йому данину.
Корейська міфологія.
Демони і духи Квісіни зображувалися (зокрема, на черепиці періоду Когурьо) у вигляді ведмедиць з жіночими грудьми.
Ведмідь був серед тварин, яким небесний володар Хванун дав можливість перетворитися на людину. Він дав ведмедю спеціальне зілля і заповів протягом 100 днів уникати сонячного світла. Ведмідь витримав випробування і перетворився на жінку. Потім сам Хванун обернувся на чоловіка і одружився з нею в результаті чого народився Тангун – міфічний засновник корейської держави Стародавній Чосон. Дослідники припускають, що він вважав своїм тотемним предком ведмедя і ця легенда мала усе пояснити.
У корейських племен йє і мек ведмідь (кома) вважався втіленням духів-захисників країни Хогуксін.
Вир з назвою Унсім ("Ведмеже серце”) згадується в циклі міфів ("Самгук сагі”, "Самгук юса”, поема Лі Гюбо "Государ Тонмьон”, ХІІ-ХІІІ ст.) про сина небесного государя Хемосу. Саме поблизу цього виру він зустрів трьох доньок річкового бога Хабека і звабив найстаршу з них – Люхву. Тут же він намалював на землі палац, який одразу ж став реальним.
Айнська міфологія.
Айни вели своє походження від ведмедя. Згідно з міфом до самотньої жінки ночами почав приходити незнайомець "весь у чорному”. Одного разу він розповів їй, що є богом гір і має вигляд ведмедя а не людини. Від цього їх зв’язку народився син, який і став прабатьком айнів.
В образі ведмедів постають в міфах деякі добрі божества, зокрема, Нупорікуро-камуй ("Божество, яке володіє горами”) та іноді Санруверопо-камуй ("Той, хто залишає великі сліди”). В образі ведмедів-людожерів також постають злі божества Цуріканда-камуй ("Дуже жорстокий”) і Іваесангуру ("Той, який спустився з гір”).
Айни вірили, що мисливець, якому загрожує смерть від ведмедя, має закликати на допомогу "підземного птаха” Тоіпокунчірі.
Литовська міфологія.
Литовці вірили в те, що їх чаклуни і ворожбити буртінінки можуть перетворити будь-яку людину на ведмедя, особливо ж під час весілля.
Згідно з даними історика М. Стрийковського (XVI ст.) у литовського населення долини Швінторга існувала традиція після спалення покійника класти разом з ним в могилу кігті ведмедя. Це було пов’язано з народними віруваннями в те, що коли прийде день Страшного суду, то покійникам буде важко зібратися на велику гору, де бог буде вершити суд. Кігті мали їм в цьому допомогти.
Естонська міфологія.
Естонці вірили, що лісові духи Метсавайми мають здатність перетворюватися на ведмедів.
Осетинська міфологія.
Згідно з народними уявленнями осетин бог-володар диких тварин Афсаті мав постіль з ведмежої вовни.
Чечено-інгуська міфологія.
Згідно з міфами чеченців і інгушів від зв’язку чоловіка з ведмедицю народився герой Чайтонг, який був наділений незвичними властивостями.
Міфологія цунтінців (Дагестан).
У цунтінців збереглися тотемічні уявлення згідно з якими ведмідь вважався їх предком.
Міфологія дідойців і хваршинців (Дагестан).
У дідойців, хваршинців та ще деяких народів Дагестану ведмежа лапа вважалася талісманом, а ведмеже м'ясо таким, що має цілющі властивості.
Вірменська міфологія.
У вірменській народній міфології на ведмедів могли перетворюватися духи померлих іновірців, самовбивць і злодіїв, яких називали горнапштікнерами. Вони виходили зі своїх могил і лякали людей. Але незважаючи на це вірмени вважали ведмедя священною твариною.
Іранська міфологія.
Герой іранського епосу і цар з династії Кейянідів Хусрава мав епітет "Ведмідь арійських країн”.
Міфологія монгольських народів.
У деяких монгольських народів творцем ведмедів вважався Ерлік, який одночасно був і деміургом і володарем царства мертвих.
В шаманській міфології монгольських народів померлі предки та їх духи Онгони часто уявлялися у вигляді ведмедів.
Міфологія огузів.
За міфами огузів ("Огуз-наме”, XV ст.) їх предок і культурний герой Огуз-хан мав груди подібні до ведмежих, що явно мало підкреслити його незвичну силу.
Карело-фінська міфологія.
Карело-фінський герой-месник Куллерво намагаючись помститися своїм ворогам, які знищили увесь його рід, перетворив на ведмедів їх домашню худобу.
Ведмеді охороняли ворота до ворожої країни Пяйвьола, куди прагнув потрапити карело-фінський герой Леммінкяйнен. Але він зміг їх обдурити і досягти своєї мети.
Кетська міфологія.
Ведмідь є одним з найбільш популярних персонажів кетської міфології та народних казок. В основі багатьох кетських обрядів полягає уявлення про те, що ведмідь є померлим предком людини. У зв’язку з цим людей часто ототожнювали з ведмедями або зі своїми померлими родичами. Досить популярним є міфологічний сюжет про виховання ведмедя в людській родині та уявлення про інтимні зв’язки між людьми і ведмедями.
У кетів і віннебаго ведмеді вважалися символами "нижнього світу” і їх атрибутика присутня у шаманів, які займалися камланням у цю сферу світу. Цих "чорних шаманів”, які приносили людям шкоду, називали "ведмежими”.
В кетській міфології в образі ведмедя постає покровитель і хазяїн лісних звірів Кайгусь (він вважався сином ведмедя і жінки) . Він викрав дівчину, на якій хотів одружитися. Розгніваний батько дівчини влаштував за ним погоню і коли його вже почали наздоганяти Кайгусь відпустив дівчину, розповівши їй, що треба зробити для того, щоб він потім відродився. Фактично він розкрив їй усі ритуали популярного у кетів "ведмежого свята”.
Сином чоловіка і ведмедиці в кетській міфології вважався Койотбиль. Згідно з легендою його мати знайшла свого майбутнього чоловіка мертвим в старій барлозі, але оживила його.
Самодійська міфологія.
Згідно з міфологією селькупів одна з дружин героя Іча народила "ведмедя-ідола”. Він став вважатися тотемним предком селькупів з роду ведмедя, які жили на річці Кеть.
У селькупів ведмідь відносився до духів – помічників шаманів.
Мансійська міфологія.
В мансійській міфології тотемним предком фратрії Пор вважався ведмідь Консиг-ойка (це ім’я означає "Кігтистий старик”). Він вважався сином Нумі-Торума (він також мав певні ведмежі риси, зокрема, зуби і кігті) і жив в його будинку, який знаходився на небі. Згідно з більш пізнім варіантом міфу предком цієї фратрії була ведмедиця, яка народила першу жінку. Після цього її вбили мисливці, які забрали дівчинку з собою. Мати передчувала свою загибель і тому передала своїй доньці усі обряди вшанування ведмедя, які і були засвоєні людьми. Ведмідь почав вважатися покровителем людей Пор і набрав рис культурного героя. Від нього люди отримали вогонь та лук.
Члени другої мансійської фратрії – Мось – навпаки були усунені від участі у ведмежому святі. Згідно з одним міфом член цієї фратрії, який прийняв участь у святі, був захоплений менквами (з ними ототожнювалися люди Пор) в ліс на танець семи ведмедів і ледве втік від них живим.
Хантийська міфологія.
Прабатьком і творцем ведмедів за міфологічними уявленнями хантів був дух землі Мих-Лунг.
Нанайська міфологія.
У нанайців ведмідь виступав в якості жертовної тварини. У них існували спеціальні ведмежі кладовища для принесених в жертву.
Евенкійська міфологія.
В евенкійській міфології 3 зірки ковша Великої Ведмедиці уявлялися ведмедем Мангі, який полює на лося. А Чумацький шлях вважався слідом від лиж ведмедя, який об’ївся м’яса лося.
Міфологія ненців.
Згідно з віруваннями ненців користуватися вогнем людей навчив білий ведмідь.
Міфологія нівхів.
Нівхи вважали ведмедя "гірською людиною”, яка належала до верхнього світу.
У нівхів був поширеним звичай ховати у ведмежих клітках померлих жінок, які народили близнюків. Це було пов’язано з віруваннями в те, що самі близнюки є "звірами”.
Якутська міфологія.
В образі величезного ведмедя в якутській міфології іноді уявляли голова злих духів верхнього світу Улу тойона. Він з величезним галасом поносився по землі.
Тунгусо-манчжурська міфологія.
Згідно з міфологічними уявленнями тунгусо-манчжурської групи народів душа (омі) у ведмедя знаходилася у лапі. Це пов’язано з тим, що лапи у нього відігравали важливу роль у добуванні їжі.
В’єтнамська міфологія.
У в’єтнамській міфології ведмідь, який жив на небі, вважався чоловіком жіночих божеств місяця і сонця Тхен Мат Чанг і Тхен Мат Чой. Тому коли він єднався з однією з них, то це викликало місячні та сонячні затемнення. У зв’язку з цим у в’єтнамських племен склався звичай під час таких затемнень створювати галас за допомогою різноманітних засобів (барабанів, гонгів та колотушок), щоб злякати ведмедя. Це було пов’язано з вірування про шкідливість затемнень для врожаю.
Міфологія чинів (Бірма) і к`єнгів (Бірма-Бангладеш).
Згідно з міфами чинів і к`єнгів першу жінку, після її появи на землі, вкрав ведмідь. Але пізніше їй вдалося отримати свободу і одружитися з власним братом.
Міфологія кайянів (острів Борнео).
Кайани вірили, що під час зведення будинку вони ображали духів багатьох дерев і тому в якості покаяння за цю провину вони протягом року відмовлялися від полювання на деяких тварин, в тому числі і на ведмедя. Для них це вважалося дуже серйозною "поступкою” духам.
Міфологія ірокезів і гуронів.
В міфах ірокезів і гуронів виникнення ведмедів пов’язується з культурним героєм Тавіскароном, який створив усіх шкідливих тварин.
Міфологія індіанців чібча-муісків.
В міфології чібча-муісків богом-покровителем живописців і ткачів, а також ритуальної пиятики вважався Ненкатакоа, ім’я якого означає "Ведмідь полів і стовпів” . Він уявлявся в образі ведмедя, вдягненого в плащ, з-під якого виглядав хвіст. Ім’я його пояснюється тим, що він нібито "допомагав” доставляти стовбури дерев з лісу до селища.
Міфологія індіанців оджибве.
Під час полювання на ведмедів індіанці оджибве використовували спеціальне магічне зілля. Воно клалося на сліди звіра і мало допомогти його наздогнати, навіть якщо він знаходився далеко від мисливців.
Міфологія кечуа.
У індіанців кечуа ведмідь вважався священною твариною.
Міфологія населення басейну р. Томпсон і індіанців шусвап.
В уяві ряду індіанських народів людські близнюки асоціювалися з ведмедями-грізлі. Їх навіть називали "молодими грізлі”.
Ескімоська міфологія.
В міфології ескімосів вигляд білого ведмедя мав бог Торнгарсоака.
|
