Грецька міфологія. Бджоли вважалися греками божественними комахами – їх спосіб життя вважався подібним до людського суспільства. Бджолиний вулик вважався ідеальною республікою, що підтверджує міф про Золотий вік, коли люди харчувалися медом, який капав прямо з дерев. Виведення бджолиних роїв греки порівнювали із заснуванням ними нових міст-колоній. У зв’язку з цим бджіл називали німфами, перетвореними на комах. Родоначальницею бджіл вважалася німфа або богиня Меліса, яка виступає в образі бджоли-цариці (саме її ім’я означає “бджола”). З бджолою були пов’язані і інші міфологічні персонажі. Вона була символом бога любові Фанета, а також Артеміди як німфи, тобто оргаістичної Афродіти. В святилищі Афродіти на горі Ерік був поміщений золотий вулик, який нібито був жертвоприношенням Дедала, який втік на острів Сицилія. Таким чином гора Ерік на Сицилії перетворилася на центр “бджолиного культу”. З цим культом був пов'язаний аргонавт Бут, якого Афродіта відправила на гору Ерік і зробила своїм коханцем. Його брат Ерехфей вважається чоловіком цариці-бджоли, богині активного початку. Внук Ерехфея успадкував царство фракійського царя Тегірія (його ім’я означає “той, хто покриває вулики”). Взагалі Афіни були відоми своїм медом і тому міфи про їх героїв пов’язані саме з “бджолиним культом”. Бджіл часто зображували коли вони годували Зевса. До Афін бджільництво прийшло з мінойського Криту, де символами бджолярів були рукавиця і бджола. На острові бджолою-богинею, пов’язаною з бджільництвом вважали Кар або Кер. Героєм, який навчив греків бджільництву вважається Арістей. Згідно з міфом він спіймав рій бджіл, який з’явився з гниючих туш жертовних тварин, які він приніс дріадам. Цей рій він помістив до вулика. Особливо шанували цього героя жителі Аркадії. Вони уявляли його в образі Зевса, який навчив їх розводити бджіл. Згідно з міфом перше святилище оракула в Дельфах було зроблене з бджолиного воску і пір’я. Це доводить те, що шанування богині в образі бджоли було досить поширеним явищем. Іудейська міфологія. Ім`я єврейської віщунки, яка очолювала ізраїльські племена Девори означає “бджола” (єврейською мовою deborah). Хетська міфологія. Бджола приймала участь у пошуках хетського бога родючості Телепінуса, який зник у невідомому напрямку, що призвело до поступового вимирання усього живого. Її відправила богиня-мати Ханнаханна, незважаючи на заперечення бога грози, що вона дуже мала і не зможе допомогти в цій справі. Бджола знайшла Телепінуса поблизу священного міста Ліхцина, де він спокійно спав. Вона вжалила і розбудила його, що викликало у бога ще більший гнів – він почав нищити людей, тварин і усю країну, але зрештою все ж таки заспокоївся. Ведійська і індуїстська міфологія. Згідно з міфами мед бджолам давали брати – небесні божества Ашвіни. Вони ж зображувалися в золотому кольорі, який символізував собою мед. З луком, тятива якого складалася із бджіл, зображувався індійський бог кохання Кама. Китайська міфологія. Згідно з деякими описами бджолині очі мало китайське божество вогню Чжу-жун. Подібним до бджоли в китайській міфології вважався птах ціньюань, який ніс смерть усім живим істотам і рослинам. Разом з іншими чудовиськами він жив на священній горі Куньлунь. Литовська міфологія. В литовській міфології покровителями бджіл були два божества в чоловічому (Бубілас) і жіночому (Аустея) образах, які напевне вважалися подружжям. Існував спеціальний народний ритуал вшанування Бубіласа, згідно з яким розбивали глек з медом під час молитви, яка переривалася галасом і шумом. Цей галас був імітацією шуму великого рою бджіл. В XVII ст. німецький історик М. Преторіус згадував про існуючий у литовців ритуал освячення бджіл, який був пов'язаний з богом Бічбірбулісом. Не виключено, що саме ім`я Бубілас означає “бджола”. Латиська міфологія. За деякими даними (зокрема, припущенням висловленим Стендером) “бджолиним богом” в латиській міфології міг бути Усіньш (бог-покровитель коней та уособлення сонячного світанку). Прослідковується досить міцний його зв'язок з медом. Однак у латишів існувала окрема “мати бджіл” – Bisu mate. Абхазька міфологія. В абхазькій міфології в образі бджолиної матки постає богиня родючості і бджільництва Анана-Гунда. За народними віруваннями вона перебувала в тих місцях, де у великій кількості водилися дикі бджоли. Таким місцем вважалася скеля в ущелині річки Гумісти поблизу Сухумі, яка називалася Анантвара (“місце сидіння Анани”). Ця скеля вважалася священною і підніматися на неї було заборонено. Абхази вірили, що побачити Анану можна дуже рідко. Осетинська міфологія. В осетинській міфології богом-покровителем бджільництва був Анігал, який, напевне, має ще аланське коріння. Він посилав багатий врожай меду і вберігав пасіку від дурного ока. Бджолярі завжди залишали йому частку меду в якості жертви. Культ Анігала зберігся до сучасності в Північній Осетії. Адигська міфологія. Покровителькою бджільництва у адигів була богиня родючості Мерем. Подібну функцію виконувала і Меріса (її інколи ототожнюють з Мерем). Згідно з міфом одного разу на землі загинули усі бджоли і врятувалася лише одна, яка сховалася в рукаві Меріси. Таким чином, завдяки цьому вдалося відновити популяцію бджіл. Міфологія майя. В образі бджоли в міфологічних уявленнях народу майя постає Хобніль – один з богів Бакабів, які тримали на собі землю, не даючи їй впасти на землю. Також він вважався покровителем бджільництва.