В східнослов`янських писемних джерелах в образі півня уявлялося чудовисько василиск. 

 Згідно з прикметами, поширеними у східних слов`ян, смерть півня та півень, який з криком б`ється у вікно будинку провіщають смерть.

Українська народна міфологія

 Ніч, коли півні безперервно співають на Поліссі називали ангельською.

 На Чернігівщині та Житомирщині була поширена віра в те, що півень, який приснився хазяїну будинку, провіщає пожежу.

 Гуцули вірили в те, що після опівночі півні починають співати тільки після того як заспіває міфічний півень, який живе в морі.

 В українських легендах і коядках був популярним сюжет про півня, якого зарізали і приготували на вечерю, але він ожив і своїм криком провістив воскерсіння Христа.

 На Поліссі існував звичай запускати в новий будинок півня. Вважалося, що це буде сприяти тому, що в будинку не будуть помирати діти, і буде хорошо розмножуватися домашня птиця. На Житомирщині півня, що переночував в новому будинку ніколи не різали і давали йому померти своєю смертю.

 В образі півня часто уявляли домашнього духа, що мав нести багатство. Його називали цариком. На відміну від звичного він нібито починав співати перебуваючи ще у яйці.

 На Чернігівщині за народними легендами в образі півня могла виступати відьма. Гуцули вважали, що у вигляді півня міг з`являтися дух вбитої матір`ю дитини.

 У весільних обрядах наречений часто ототожнювався з півнем. Це підтверджує весільна пісня, яку співали дівчата на другий день весілля на Житомирщині  :

Чи не прибилася наша курочка аж до вас?

Як прибилася, дак посипте їй семечко

Щоб привикала дай до вашого півничка

 На Станіславщині вершину весільного деревця прикрашали пір`ям півнів.

 На Житомирщині після шлюбної ночі на знак "чесності” нареченої її рідня привозила в будинок нареченого прикрашеного печеного півня. На Луганщині в цьому випадку запускали в будинок червоного півня, а потім варили його і з`їдали.

 На Галичині існував звичай прив`язувати живого півня для прикаршення вінка, що символізував закінчення жнив. 

 Гуцули вважали спів півня під час народження дитини поганою прикметою. Також на Західній Україні вважалося дуже поганим знаком коли півень не заспіває на Різдво.    

Російська народна міфологія

 На Нижегородщині поширена легенда, що пояснює походження півня. Згідно з нею спочатку жили три брати : Сонце ясне, Місяць світлий та Півень Золотий гребінець. Жили вони дружно на одній з хмар на небі. Сонце зранку відправлялося за далекі гори, а Місяць з півником залишалися на господарстві. Одного разу півень захворів і попрохав Місяця пригнати корів замість нього. Місяць на нього розсердився і скинув півня з хмари. Сонце ж не захотіло більше бачити Місяця за те, що він звалив усю провину на півня. З того часу Сонце працює вдень, а Місяць вночі. Півень же щоранку вітає криком свого брата Сонце і усіх будить, а коли Сонце заходить, йде спати, не бажаючи зустрічатися зі своїм злим братом Місяцем.

 На Володимирщині вважали, що півень – "великий птах” і нечиста сила не може до нього підступитися, тому що на ньому "ангельский чин”. 

 Росіяни вірили в те, що півень може допомогти вигнати таку хворобу як холера. Для цього чорного півня носили з собою під час оборювання селя під час епідемії холери. Їноді його закопували на кордоні селя як його охоронця. В Пензенській губернії був звичай при цьому півня спалювати. У росіян також був звичай купати півня в річці або в колодязі під час холери. Вважалося, що це має очистити воду, від якої люди захворіли. Статеві органи півня вважалися засобом лікування безпліддя у жінок.

 Постіль покіника після його смерті на 3 дні виносили в курник, щоб півні "пом`янули” його своїм співом.

 Росіяни вірили, що спів півня проганяє нечисту силу. Після першого крику півня вночі у росіян існувала звичка хрестится, промовляючи : "Слава Богу! Святий дух по землі, а диявол крізь землю”. За російськими легендами крик і навіть сам півень були згубними для чудовиська василиска : "усі, хто відправляються в дорогу беруть із собою півня і таким чином рятуються від василиска”. В той же час василиск нібито народжується з яйця, знесеного півнем.

 Також існувала віра в те, що півень чорної масті оберігає будинок від блискавки та ворів, але одночасно вважали, що тримати їх вдома під час грози небезпечно.

 У росіян перед будівництвом нового будинку як правило приносили в жертву півня. Йому відрубали голову і закопували на місці майбутнього переднього кута будинку.

 Також півня приносили в жертву під час будівництва млина. При цьому голову півня кидали під водяне колесо. Вона предназначалася для водяника. При цьому його просили давати вдосталь риби.

 Старого півня приносили в жертву полевику прямо в полі вночі на Духів день. При цьому півень мав бути обов`язково вкраденим у сусідів.  

 Вважали півня і домашнім покровителем. З цим повязано багато ритуалів і звичаїв в різних районах Росії. На Ярославщині найстарша жінка в родині клала в глек вугілля з печі та запрошувала домового на новосілля. В новому будинку вугілля висипалися в нову піч. При цьому жінку мали супроводжувати інші члени родини разом з півнем. В Тобольській губернії під час запрошення домового на нове дворище обов`язково тримали в руках півня. На Псковщині дворового уявляли у вигляді змії з головою і гребінцем як і у півня. Росіни вірили, що крика півня домовий не боїться.

 Росіяни вважали, що без півня домашня худоба буде худою і не буде розмножуватися, у корови ж буде не смачним молоко і масло. Існував звичай про розділі заводити обом сім`ям нових півнів.

 В Західному Сибіру існувала віра в те, що раз на 3 роки півень зносить яйце, яким можно загасити будь-яку пожежу.

 На Брянщині за народними легендами в образі півня могла виступати відьма.

 У весільних обрядах півень часто символізував нареченого. В Заонезькому краї дружки нареченого називали себе "півниковим зятем” та "курячим племінником”. Також в деяких районах на півночі Росії сват, ідучи сватати наречену тримав у кишені голову півня. За її допомогою також можна було навести порчу : закопати під один з кутів будинку дівчини і після того вона не змогла б вийти заміж.

 В деяких районах Росії існував звичай кормити хлопчиків гребінцями і серцями півнів, щоб вони росли сміливими.

 В Росії існувала віра в те, що за допомогою декількох голів півнів, що закладалися в фундамент будинку, будівельники могли поробити його.   

Білоруська народна міфологія

 У білорусів була розповсюджена віра в те, що півні здатні відганяти своїм криком нечисту силу. Про це свідчить така загадка про півня, поширена на Могилівщині : "Два разы рождаетца, сам не христитца, а чорт боитца”.

 Білоруси практикували приношення в жертву півнів під час закладення нового будинку або навіть печі. При цьому голова півня закопувалася під кутовий камінь.

 Згідно з білоруською легендою з яйця, що зніс півень, вилупився Змій вогняний. Перед цим чаклун носив його 4 (за іншими даними 6) тижнів у себе під піхвою.

 На Гомельщині існував звичай після першої шлюбної ночі нести живого півня в будинок нареченого на знак того, що наречена чесна дівчина.

 На Поліссі та Берестейщині існував звичай різати півня, щоб відзначити закінчення жнив. При цьому на Берестейщині крила та лапи півня перекидали через хату сусідів, що мало забезпечити їм багатство і процвітання.

 Білоруси вірили в те, що причиною того, що пожежа в будинку не була потушена те, що в піч вкинули яйце, що зніс півень.

 На Вітебщині вважали, що кров`ю білого півня  можна полегшити роди, якщо нею намазати живіт вагітної жінки.    

Польська народна міфологія

 Поляки вірили в те, що півні вночі починають співати тільки після того як почують співи райських птахів.

 Поляки вважали, що спів півня відганяє нечисту силу. Про це свідчить прислів`я : "Коли півень заспіває, диявол замирає від страху”.

 Поляки перед початком будівництва будинку вбивали чорного півня і закопували його під одним з майбутніх кутів.

 В Малопольщі вважали, що чорний півень і чорна курка в будинку приносять вдачу його мешканцям.

 В образі півня (чорного або білого) поляки уявляли собі духа, що приносить багатство (його називали wychowanek, plonek, inkiuz або diabel). В рвзних районах Польщі його уявляли по різному : з копитами (на Краківщині), з особливим пером, що будить його коли треба співати вночі (район Катовіце). Він нібито мешкав на горищі (Перемишль), або в трубі, харчується пшонною кашою або молоком та не любить нічого солоного.

 Згідно з польською легендою змій Василиск народився з закопаного в кінський навоз яйця з подвійним жовтком, що походить від нащадків жовтого (за іншим варіантом чорного) півня і курки. За іншими подібними легендами Василиск народжується з яйця, яке зносить семи- або дев`ятирічний півень.

 З ногами півня в малопольських легендах з`вляється чорт.

 Півень активно виступає символом в шлюбних обрядах. Все починалося з того, що півень був подарунком, коли наречений приходив до своєї нареченою в гості на заручини. Сама остання холостяцька пирушка нареченого мала назву kurki, що мало пряме відношення до півня. Під час вже весільної церемонії дружки нареченого вставляли різнокольорове пір`я півня в свої шапки.

 У поляків останній сноп під час жнив часто виступав в образі півня. У поляків Сілезії він і мав назву когут, тобто півень.

 У поляків існував ритуал "страти півня” (bicie kokota). В Познанському воєводстві він проводився перед початком жнив, а в Сілезії – на почтаку осені або на другий день після Трійці. При цьому влаштовувалося змагання між хлопцями : з зав`язаними очами вони намагалися розбити палками або ціпами глечик, під яким сидів, або був захований в ямі півень.

 Поляки також використовували півня під час весіннього обряду "ходіння з півником” (z kurkiem). На Пасху група хлопчиків або юнаків ходила по селищу за подарунками і тягла за собою візок з різними дерев`яними фигурками серед яких знаходився і живий півень, прикрашений різнокольоровими стрічками. Причому частіше всього він був п`яний. Іноді ходили просто з живим півнем без візка, або ж з фігуркою півня, виготовленою з різних матеріалів з наклеєним пір`ям. При цьому вони вносили півня в будинок де були молоді неодружені дівчата.       

Чеська народна міфологія

 У чехів Моравії існувала віра в те, що півні починають співати вноч тільки після того як почують спів ангелів на небі.

 Смерть півня у чехів вважалася поганою прикметою. Думали, що це може викликати смерть самого хазяїна будинку.

 У чехів під час жнив виконувався обряд "страти півня” (stinani kohouta), який скоріше всього був запозичений у німців. Півня прив`язували до закопаного в землю кілка і хлопці намагалися вбити його ударом шаблі або ціпка. Іноді перед статою мав відбутися жартівливий суд над півнем.

 В південній Чехії одним з персонажів колядування на Масленицю був rybnikar – людина, наряжена в пістрявий одяг і з головою півня.   

Словацька народна міфологія

 Словаки приносили чорних півнів в жертву, щоб умилостивити смерть. При цьому кров з гребінця півня давали випити людині, що помирало. Вважалося, що це може їй допомогти вижити.

 Півні використовувалися в весільних обрядах. Все починалося ще з того як півня несли на вінчальну церемонію. В кінці весілля здійснювався жартівливий суд і страта півня. Суддя перераховував всі його "злочини”, після чого йому відсікали голову. В цьому випадку півень явно уособлював нареченого і приймав на себе усі гріхи його молодості. Вони йшли у минуле разом зі смертю півня.

 На Масленицю у словаків існувала забава "страти півня”. Півня засуджували на "знесення голови” за аморальну поведінку, крадіжки та розбій. 

Народна міфологія лужичан

 В образі півня з крилами дракона лужичани уявляли демонічну істоту василиска.

 У лужичан жнива закінчувалися обрядом "страти півня”. Його вбивали, а потім вішали над спеціально зробленою аркою. Потім влаштовувалося змагання серед селян, коли вони на конях намагалися відірвати у нього голову або крила. В іншому варіанті півня намагалися обезголовити, заривши його по горло в землю.

Міфологія південних слов`ян

 Згідно з сербськими та хорватськими легендами з яйця, що зніс семи- або дев`ятирічний півень, може з`явитися чудовисько базилиск. Також базилиском називали домашніх духів, що з`являлися з яйця півня в результаті різних магічних ритуалів.  

Болгарська народна міфологія

 В болгарських календарних прикметах порівнюється з сонцем. День починає прибавлятися від Афнасія зимового (18 січня), коли сонце стоїть на місці, на другий день воно починає тріпотіти, на третій – здійснює стрибок, як півень через поріг, на четвертий – перестрибує як півень через паркан, на п`ятий – застрибує як півень на балку і так далі до 12-го дня.

 У болгарів існував звичай приносити півнів в жертву святому Іллі. Щорічно на порозі різали старого півня (його називали "батьком” протягом року), ворожили по ньому про здоров`я і родючість і заміняли іншим "батьком”.

 Болгари замуровували півнів в стіну нового будинку, вважаючи, що він буде стояти довго. Після зведення будинку також приносили в жертву півня прямо на його порозі. При цьому йому відрізали голову і кидали її або в піч або на дах. У павлікян Болгарії існував звичай приносити в жертву півнів під час поховання хлопчика. Чорного півня різали на місці першого нападу хворого на епілепсію хлопчика. Вважалося, що це має допомогти подолати цю хворобу.

 В Східній Болгарії в день Євфімія Великого (20 січня) або Петлов день в кожному будинку де були діти-хлопчики, матері приносили в жертву півнів на місці де закладалися дрова. В деяких випадках голову жертовному півню відрубав на порозі будинка петелар (хлопчик 12-16 років, вже досягший статевої зрілості, але ще не маючий жодного статевого досвіду). Кров`ю жертви він робив знак хреста на лобі усім хлопчикам в будинку, щоб вони були здорові увесь рік, а потім на дверях і воротах. Голову півня затикали на воротах в східному напрямку, лапи закидали на дах, а пір`я залишали для того, щоб використати їх для окурювання дітей від хвороб та порчі. Ними також прикрашали спеціальни хоругви (колуні), що виготовлялися в цей день. Потім м`ясо жертовного півня варили ціляком і разом з обрядовим хлібом роздавали рідним та сусідам заради здоров`я хлопчиків, а кістки кидали в річку.

 В районі Страндж (тут святого Євфімія вважали захисником від дитячих хвороб) кожна мати різала чорного півня, щоб її діти були здоровими. Зранку на свято матері відвідували повитух, що допомагали їм при народженні, приносячі їм невеликі подарунки. Повитухи в свою чергу різали в своєму будинку півнів і готували з нього блюда для матерів, а пером з його хвоста прикрашали собі голову.

 Болгарські рибаки на чорноморському узбережжі обов`язково приносили в жертву чорного півня під час будівництва човна та його освячення. Під час закладення човна на нього мала пролитися кров жертовного півня.

 Також в жертву чорних півнів приносили в північно-західній Болгарії напередодні так званих "вовчих днів”, що в листопаді. Це мало захистити від вовків та забезпечити здоров`я домашньої птиці. При цьому на червону нитку нанизували голову, лапу та шлунок півня і вивішували все це над вогнищем або в дверях, щоб вберегти будинок від всіляких нещасть. Пір`я ж не викидали і зберігали для лікування різних хвороб.

 Півень також фігурує в обрядах так званого Бабиного дня, символізуючи собою чоловічу силу. Зокрема в районі Страндж під час обіда у повитух в Бабин день жінки вдягалися півнем і ведмедем. Ведмідь накидався на молодих дівчат і притискав їх, а півень "застрибував” на них, що було символічним "заплідненням”. 

 Болгари вважали, що будинок в якому не співає півень і немає курей приречений на запустіння.

 Півні присутні у болгарів у весільній символіці. Зокрема, зображення червоного півня прив`язували на верхів`я весільної хоругви. В північно-західних районах Болгарії наречений відносив до будинку своєї нареченої півня, прикрашеного квітами і вінками. Безпосередньо перед вінчанням півня вручали матері нареченої. На сході Болгарії півень грав роль атрибута спеціальної людини (заручника чи петельджиї), яка викрадала або викупала півня. У весільній процесії до будинку нареченої заручник ніс півня, якого брав у будинку нареченого. На шию цьому півню вдягали спеціальний невеликий хлібець, що мав назву хлібець петльова украса. З цим півнем влаштовувалися різні жарти та ігри. Іноді півень був і атрибутом заручника і заручниці, які виконували роль замісників батьків нареченого. У весільній процесії вони несли прикрашеного півня в церкву на вінчання, потім стелила шлюбне ложе і вела наречених у спальню.

 В кінці весілля батьки нареченої дарували їй півня, прикрашеного квітами і з червоною ниткою на шиї, щоб у неї народився хлопчик.  

 У Східній Болгарії існував звичай за яким весільний кум напередодні шлюбної ночі дарував нареченому півня, який мав зв     `язаним сидіти в спальні до ранку.

 Півень також приймав участь в обрядах пов`язаних з шлюбною дефлорацією. В північно-західних районах Болгарії одразу після винесення шлюбної сорочки різали півня, прикрашали його і з`їдали.

 Півень також виступає символом родючості. Для цього, зокрема, в Симеонів день (1 листопада) під час початку осінньої оранки, різали жертовного півня. По закінченню жнив був звичай з`їдати самого старого півня в будинку. Також при цьому різали півня і окропляли його кров`ю останні снопи, щоб мати багатий врожай на слідуючий рік. Жертвоприношення півня разом з бараном в якості подяки за зібраний врожай здійснювали в день святого Дмитра (26 жовтня).    

Сербська народна міфологія

 В сербських легендах в образі напівпівня-напівзмії уявляли демона петао-змаj.

 У сербів півнів вважали своєрідним "божим птахом”. Згідно з легендою Бог призначив півню співати на землі, а ангелам не небі. Також півня вважали одним з головних атрибутів святого Савви. За легендами він носив його з собою, або його йому підкладали в дорожню сумку. Іншому святому – Мрату в східній Сербії в його день жертвували чорного півня або курча.

 Півнів приносили в жертву святому Іллі, при цьому влаштовуючи ворожіння на родючість та здоров`я. Такі жертви були пов`язані з уявленням про те, що одного півня не можна довго тримати в господарстві, тому що старий півень може призвести до смерті хазяїна та навіть перетворитися на демонічну істоту. Тому в день Святого Іллі і рубали голову старому півню і заводили нового. Також півнів разом з іншими тваринами приносили в жертву на Юр`єв день (особливо у сербів Банату).

 Напередодні так званих "вовчих днів” в листопаді на південному-сході Сербії існував звичай різати чорного півня, щоб захиститися від вовків і для здоров`я курей. При цьому голову півня вішали над вогнищем у будинку, щоб вовк не зміг знайти худобу, що загубилася у лісі, або ж кидали на горище для того, щоб кури добре розмножувалися.     

 У сербів існував звичай закопувати в фундамент будинку живого півня. Це мало запобігти його руйнуванню. Під час будівництва храму півня замуровували під церковним порогом. Також півня приносили в жертву прямо на порозі новозбудованого будинку. Голову ж йому відрізали і закидали в піч або через димохід на дах.

 У сербів півню приписувалися і зміїні риси. Вважалося, що такий півень мав величезну силу. Під час наближення хмари з градом він забивався під поріг і залишав там своє тіло, а його дух йшов боротися з халами.

 Також півень часто виступає символом родючості. Для цього, зокрема, серби Срема брали з собою печеного півня на першу оранку. Косовські серби в день першої осінньої оранки різали і з`їдали червоного півня, вважаючи, що це сприятиме хорошому врожаю пшениці. По закінченню жнив серби як правило різали півня і окропляли його кров`ю зерно, яке потім першим висівали. Вважалося, що це надавало йому сили і родючості.

 Для лікування жовтухи серби використовували жовтоногого півня. Для цього його купали у воді, а потім цю воду давали хворому пити як ліки. Також нирки півня та його статеві органи їли жінки сербського Хомолья, сподіваючись вилікувати безпліддя. Жінка, яка народжувала тільки дівчат (цей звичай існував у Болевацькому краї) мала зарізати півня і з`їсти в сирому вигляді шкурку від його шлунку, що мало посприяти народженню хлопчика.

 Серби вважали, що білий півень приносить щастя.    

Чорногорська народна міфологія

 Чорногорці вважали, що перед початком будівництва треба обов`язково принести в жертву півня і окропити кров`ю місце будівництва, або ж в будинку може померти хтось з його мешканців.

 Білого півня чорногорці з племені кучі вважали птахом, якого небезпечно тримати в господарстві.  

Македонська народна міфологія

 В македонській казці півень своїм криком змушує Сонце вийти з моря, куди воно навіки увійшло, образившись на те, що йому відмовили у нареченій. Також півень переконує Сонце в тому, що женитися означає отримати для себе багато нещасть.

 Чорних півнів македонці приносили в жертву напередодні так званих "вовчих днів” в листопаді. Це мало вберегти від вовків і гарантувати здоров`я курей.

Словенська народна міфологія

 У словенських жителів Білої Країни найкращим різдвяним "гостем” (полазником), що приносить щастя на майбутній рік, вважався півень. Його вводили до будинку і обводили навколо столу. 

Німецька народна міфологія

 Півень в ряді районів Німеччини селяни ототожнювали півня з хлібним духом. В Північній Німеччині селяни мали звичай говорити, що в останньому снопі сидить півень. Коли його скошували то говорили : "Прийшла черга виганяти півня”.

 В Фюрстенвальде під час завершення жнив хазяїн випускав на поле спеціально принесеного півня. Після цього його починали ловити, вважаючи, що ловлять хлібного духа.

 В інших районах Німеччини учасники жнив намагалися підхопити останній скошений сніп. Того, хто це зробив починали називати Півнем, і він мав кричати як півень.

 Жителі Вюшензуля (Тюрінгія) надавали останньому снопу форму півня.

 Жнивним півнем також німецькі селяни називали і вечерю, що влаштовувалася по завершенню жнив. І головним блюдом тут був Жнивний півень.

 Після закінчення жнив в Вестфалії косарі приносили хазяїну дерев`яного півня, а він їм мав вручити живого. Його до смерті забивали палками, або обезголовлювали старою шаблею, а потім кидали жінкам, що працювали в амбарі, або ж віддавали хазяйці, щоб вона його зварила. Якщо учасники жнив "не вивалили Жнивного півня” (тобто не перевернули жодного воза) то вони мали право вбити півня на хазяйському дворищі або закидати його камінням.

 Поблизу Клаузенбурга (Трансільванія) півня заривали на поле після жнив, причому з землі мала виглядати тільки його голова. Потім один з селян брав в руки косу і відсікав йому голову. Якщо йому це не вдавалося зробити, то цю людину протягом цілого року називали Червоним півнем, і побоювалися, що це може стати причиною неврожаю. В іншому районі Трансільванії (поблизу Удвархей) німецькі селяни зав`язували живого півня в останній сніп і вбивали ударом вертела. Потім з нього виривали пір`я, м`ясо викидали. Кістки ж та пір`я зберігали до слідуючого року. Навесні їх змішували з зернами з останнього снопа і розкидували по полю перед оранкою.        

Австрійська народна міфологія

 В ряді районів Австрії в селянських народних віруваннях півня ототожнювали з "хлібним духом”. Селяни навіть застерігали дітей, щоб вони не ходили гуляти в хлібні лани, тому що там нібито ховається півень, який виклює їм очі.