В деяких районах Білорусі (зокрема
на Гродненщині) куряче пір`я
використовувалося в магії в медичних цілях. Брали декілька пір`їн молодої курки, яка ще не несла яєць,
підпалювали їх та обкурювали хворого на лихоманку. Падучу хворобу (епілепсію) лікували за
допомогою 9-ти пір`їн з-під
лівого крила чорної курки. На Вітебщині безсоння лікували за допомогою курячих
пір`їн знайдених в різних місцях на шляхах. З нього робили невелику подушку та
спали на ній.
В магічних цілях використовувався і курячий послід.
На Гродненщині рибалки окурювали ним свої сітки.
Коли траплялося, що курка починала
співати півнем то це вважалося поганою прикметою. Її хапали, несли в будинок і
міряли нею відстань від стіни (або столу) до порогу. Якщо на порозі опинялася
голова то рубали їй голову, якщо хвіст – то рубали хвіст (однак останнє вважали
знаком, що помре хазяїн).
Російська народна міфологія
На Володимирщині вважали, що коли на
голові у курки пропадає пір`я
то в цьому винен чимось незадоволений домовий. Для того щоб далі такого не було
в курнику вішали так званого "курячого бога” – камінь
або глиняний рукомийник з пробитим дном, а на сідало вішали старий лапоть. В
Дмитровському краї цього курячого бога називали Боглаз і зображували з курячими
крилами та ногами.
В Росії різних християнських святих
вважали покровителями курей. Зокрема, в
Сургуті так званими "курячими
богами” називали Кирика та
Ульяну. На Володимирщині про здоров`я курей молилися невідомому великомученику
Маронію. Загальноросійськими покровителями курей вважалися святі великомученики
Косьма та Даміан. В Звенигороді на Московщині в день пам`яті цих святих священник ходив по дворам, молився
за курей та кропив курники святою водою. Саджаючи квочку на яйця хазяйка
говорила : "Матушка
Кузьма-Демьян зароди курчаток до осені, курочку та півня тобі заріжемо”. День пам`яті цих святих називався курячими іменинами,
курячим святом, куриною смертю, кузьминакми, курячою складкою. В цей день
різали півня та курку, часто крадених. Курей також носили до церкви. Кістки
жертовних тварин після трапези закопували в курнику, що мало сприяти поголів`я курей.
Під час будівництва бані росіяни під
її порогом закопували чорну необпатрану курку (як правило це робилося на Чистий
Четвер).
У Вятській губернії квочку, що мала
три потомства (її називали троецыплятница або куретёна) восени (як правило в Дмитрову суботу) різали та
влаштовували обрядовий стіл для удів і старих жінок. Все неїстівне, що
залишалося після трапези (кістки, пір`я тощо) збирали в горщик або в торбу і кидали у воду або закопували на
березі річки. Це була своєрідна жертва, тому що вважалося, що якщо зарізати
таку квочку то в наступному році в господарстві буде багато курчат.
Польська народна міфологія
В Малопольщі було пошиереним
вірування в те, що чорна курка разом з чорним півнем в будинку приносять вдачу
його мешканцям.
Згідно з польською легендою сузір`я
Плеяди – це курка з курчатами, які буди подаровані немовляті Ісусу Христу.
У поляків існувала заборона давати
на посаг нареченій курей, тому що ввадалося, що вони можуть "розгребти” усе господарство молодих.
Народна міфологія слов`ян Моравії
У жителів деяких районів Моравії в
якості засобу боротьби проти хвороб домашньої птиці різали чорну курку і
зерном, яке було у її шлунку кормили інших курей.
У мораван існував міфологічний
демонічний персонаж slepici duch – крячий дух.
Міфологія південних слов`ян
В ряді сербських та хорватських
районів та в Боснії вважали, що якщо вбити або покалічити курку, в яку могла
перевтілитися відьма-вештиця то вона в свою чергу буде поранена або помре.
Курка приносилася в жертву лісорубом у південних слов’ян, який випадково зрубував дуб, бук або інше дерево, яке вважалося одухотвореним. Таким чином він хотів попрохати пробачення у духа дерева. Причому зарубати жертву він мав тією ж сокирою, яку зрубав дерево.
Сербська народна міфологія
Серби вважали, що в образу курей могли з`являтися демони сотоне,
омаje та прикоjасе, які змушували людей блукати і заводили їх в непролазні місця.
У сербів пір`я курей та курчат (як правило чорних), яких
принесли в жертву на так звані "вовчі” свята, активно
застосовували в лікувальній магії. Піря`м курки як правило обкурювали хворих дітей, а курчат – жінку під час
народження дитини. В деяких районах Сербії курку різали в ніч на Різдво, а її
пряму кишку вирізали і зберігали. Далі вона використовувалася під час важкого
народження з метою його полегшення. Для цього через отвір цієї прямої кишки
поїли водою жінок.
На сході Сербії вірили в те, що коли
в ніч на Різдво курка прокричала півнем то це провіщає смерть. Щоб ніхто в сім`ї
не вмер господарка тричі промовляла : "На твою голову, Бог дасть” і одразу
різала цю курку і на Різдво давала з`їсти кожному члену сім`ї шматочок сирого
серця цієї курки.
Коли кури починали помирати від
якоїсь хвороби то серби брали першу померлу курку і вішали її в курнику або на
дереві поблизу курника. Також її могли спалити або закопати в курнику,
обернувши клювом у землю, при цьому примовляючи : "Коли підніметься ця курка, то хай і з`явиться хвороба”. Також міг використовуватися профілактичний засіб
від хвороб. Для цього напередодні Різдва різали чорне курча, а його голову
закопували в курнику зі словами : "Закопую не голову, а хворобу”.
В Таково для того, щоб захиститися від
граду обходили в день святого Юрія село з курчам, що вилупилося на
Благовіщення. Після цього живцем закопували його в землю.
Чорногорська народна міфологія
Чорногорці вірили в те, що коли курка починає квохтати то треба вирвати в
неї з хвоста перо і втикнути його в попіл. Вона знову почне нести яйця.
Словенська народна міфологія
У словенців Зільської долини під час весільного обряду нареченій не можна
було першій ступати на поріг будинку. Для цього перед нею кидали курку, щоб
вона прийняла на себе усю можливу порчу.
