Четвер
23.11.2017
21:41
Форма входу
Категорії розділу
Антилопа [1]
Бабак [1]
Бабуїн [1]
Бандікут [1]
Баран і вівця [1]
Барс [1]
Бик [2]
Білка [1]
Борсук [1]
Броненосець [1]
Буйвол [1]
Ведмідь [1]
Вепр [1]
Верблюд [1]
Віл [1]
Вовк [1]
Газель [1]
Гієна [1]
Гірський баран [1]
Горностай [1]
Дикий кіт [1]
Дикобраз [1]
Заєць [1]
Іхневмон [1]
Їжак [1]
Кенгуру [1]
Кінь [2]
Кіт [1]
Коза і цап [1]
Козуля [1]
Койот [1]
Корова [1]
Кріт [1]
Кролик [1]
Куниця [1]
Лама [1]
Лань [1]
Ласка [1]
Лев [1]
Леопард [1]
Летюча миша [1]
Лисиця [1]
Лось [1]
Мавпа [1]
Мамонт [1]
Марал [1]
Миша [1]
Морська свинка [1]
Мул [1]
Носоріг [1]
Окапі [1]
Олень [1]
Опосум [1]
Осел [1]
Павіан [1]
Пантера [1]
Пацюк [1]
Пума [1]
Рись [1]
Свиня і кабан [1]
Слон [1]
Собака [1]
Соболь [1]
Тапір [1]
Тигр [1]
Тур [1]
Тхір [1]
Хом`як [1]
Шакал [1]
Шимпанзе [1]
Ягуар [1]
Як [1]
Пошук
Друзі сайту
Сайт по історії тероризму - terworld.narod.ru
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міфологія - дивовижний світ

Каталог статей

Головна » Статті » Тваринний світ » Собака

Собака
СОБАКА



Грецька міфологія.

В грецькій міфології собака разом з іншими тваринами вважалася провідником сонця.
Грецькі грабіжники вірили, що в разі, якщо вони візьмуть з собою "на справу” головешку з погребального вогнища, то навіть найзліший сторожовий собака замовкне і втече.
За народними прикметами в разі якщо вкинути у вино камінь, який побував у роті собаки, то це викличе сварку між тими людьми, які його скуштують.

Римська міфологія.

В римській міфології собака була символом пильності. Про це свідчить зображення фамільних і сусідських Ларів (божеств-покровителів) у вигляді двох юнаків в собачих шкурах і з собакою.
Мисливські собаки використовувалися під час священних ритуалів на честь богині Вести, які влаштовувалися на святі весталій 9 червня. Їх увінчували вінками на честь богині.
Для того, щоб захистити собак від різних хвороб люди зверталися з проханнями до пастушачого бога Палеса.
Під час свята робігалії (23 квітня) приносилися в жертву руді собаки (вони вважалися втіленням сонця і іржі) на честь бога Робіга, який мав захистити колосся зернових культур від різних хвороб. Також собаки подібної масті приносилися в жертву невідомому божеству напередодні робігалій під час ритуалу, який мав назву sacrum canaris (від слова canis – собака). Під час свята луперкалій (15 лютого) спеціальні жерці луперки приносили собак в жертву богу полів, пасовиськ та тварин Фавну.
В скульптурі разом з собакою часто зображувався римський бог землеробства, лісів і дикої природи Сільван.

Єгипетська міфологія.

Собака (поряд з шакалом) була символом і священною твариною бога померлих Анубіса. Він часто зображувався з головою собаки. Центром його культу було місто 17-го нома Каса (грецькою мовою Кінополь – "місто собаки”).
Пов’язаним з Анубісом був бог Абідоського некрополя Хентіаменті, який зображувався у вигляді собаки, яка лежала на землі.

Християнська міфологія.

В християнській міфології в образі "псоглавців” могли поставати біси.

Мусульманська міфологія.

В одній з мусульманських легенд собака на ім`я Кітмір разом з декількома прихильниками мусульманської віри заховалася від переслідувань в печері. Аллах потім усипив їх на 309 років і вони ввійшли в пам'ять як палкі послідовники віри. Ім`я собаки Кітмір отримало навіть магічне значення – в деяких мусульманських країнах його почали надписувати на посланнях, щоб зберегти їх від пропажі.

Германо-скандинавська міфологія.

Популярним персонажем скандинавської міфології було хтонічне чудовисько – пес на ім`я Гарм. Він вважався двійником гігантського вовка Фенріра і був прив’язаний до печери Гніпахеллір. Згідно з народними уявленнями перед настанням кінця світу Гарм має вирватися на свободу і в останній раз вступити в двобій з богом Тюром і вони обоє в ньому загинуть.
Собак приносили в жертву богу Одіну.
В ряді легенд стверджується, що герой германо-скандинавського епосу Атлі, який є міфологічним образом історичного короля гунів Аттіли, був зачатий собакой. Це можна вважати рисою, яка характеризує його як демонічну істоту.
За віруваннями германських племен під час зимових бурь по небу проносилися злі духи, яких супроводжували гончі пси, виття яких змушувало скавуліти дворових собак.

Східнослов’янська міфологія.

Згідно з народними уявленнями східних слов’ян на собак мали здатність перетворюватися домові. А злі домові могли мучити будь-яких тварин окрім собак.

Білоруська (слов’янська) міфологія.

Згідно з білоруськими легендами стародавній язичницький князь Бой особливо цінував своїх собак Ставра і Гавра і навіть наказав віддавати їм почесті як найбільш вірним своїм наближеним. Після їх смерті він запровадив особливі дні вшанування – в місце, де вони були поховані, приносили їжу та напої. Влаштовувалася тризна, яка тривала до ночі, під час якої собак згадували по іменам.

Південнослов’янська міфологія.

Чудовисько Ламя в міфології південних слов’ян окрім зміїного тіла мало собачу голову. Воно дошкуляло людям тим, що спускалося на їх поля чорною хмарою і знищувала усі результати землеробської праці.
Здатність перетворювати собак на вовків мав герой південнослов’янської міфології Сава.

Балтійська міфологія.

Згідно з легендами балтійських народів на собак мав здатність перевтілюватися чорт (він асоціювався з богом потойбічного світу Велсом) в той час як його намагався уразити бог грому і блискавки Перкунас. На собаку мала здатність перетворюватися відома балтійська відьма Рагана.

Литовська міфологія.

В образі суки литовці вшановували богиню Жворуну, функції якої точно не відомі.
Згідно з ритуалом жертвоприношення литовському богу родючості Самбарісу, який здійснювався на Пасху, три шматки від кожного виду їжі віддавали собакам.

Латиська міфологія.

За повідомленнями єзуїта Стрибіньша (ХVII ст.) латиші виготовляли спеціальні ритуальні хлібці у формі собаки, які присвячувалися богу полів і злаків Цероклісу.

Фінська міфологія.

Згідно з міфологічними уявленнями фінів в загробному світі померлих людей чекав жахливий страж з залізними зубами, разом з трьома собаками.

Індуїстська міфологія.

Бог Індра мав собаку на ім’я Сарама (sarama – "швидка”), яка народила двох псів-чудовиськ Шарбарів. Вони охороняли царство Ями і іменувалися Сарамея (буквально це означає "собака”). Індра використовував Сараму в пошуках корів, вкрадених Пані і вона їх знаходить в печері за річкою Раса, але Пані проганяє її.
Постійними супутниками, стражами та провісниками бога-володаря царства мертвих Ями були два чотириокі пси з широкими ніздрями. Вони бродили серед людей, вишукуючи собі здобич ("Рігведа” Х 14, 10-12).
Чотири собаки вважалися постійними супутниками індійського мудреця Даттатрея. Вони вважалися втіленням чотирьох вед.
Один міфічний індійський мудрець і знавець жертвоприношень мав ім’я Шунахшепа, що означає "Собачий хвіст”.
Жителі Кумаоне використовували спеціальний магічний засіб для припинення дощу. Для цього у ліве вухо собаки вливали розпечене масло. Він починав вити від болю і ці жалібні крики мав почути бог Індра і, розчулившись, мав припинити дощ.

Китайська міфологія.

Пса на ім`я Чорний дракон мав один з китайських богів-покровителів медицини Вей Шан-цзюнь. Він завжди супроводжував бога в його мандрах по країні.
Дух на ім`я Чжен-нін ("Волохатий собака”) допомагав Чуцзян-вану, який управляв Другим судилищем в китайському пеклі, де карали духи чоловіків і жінок, які вступали в недозволені зв’язки, душі грабіжників, поганих лікарів та ін. В Четвертому судилищі існувала річка Найхе ("річка нечистот”), яку разом з отруйною змією охороняв злий пес.
В Шостому судилищі у грішників вирізали серця і кидали в якості їжі собакам.
Згідно з китайськими народними віруваннями на собак могли перетворюватися демони, яких називали гуй. Вони намагалися завдати шкоди людям та навіть вбити їх.

Китайська буддійська міфологія.

Згідно з легендою про одного з перших учнів Будди Шакьямуні Муляня ("Сутра про Улламбана”) на собаку перетворилася його мати, яка порушила обітницю не вбивати нічого живого і не вживати в їжу м’яса. Врешті Мулянь досяг зняття з матері гріхів і знову повернув їй людський образ.

Тібетська міфологія.

6 богинь з головами собак входили до почту тібетських міфологічних персонажів "7-ми палаючих братів”. Згідно з даними міфів ці богині приносили людям жахливі хвороби.

Японська міфологія.

Собака чорної масті використовувалася населенням одного з гірських районів Японії під час ритуалу викликання дощу. Населення одного з сіл на чолі з жерцем приводило собаку до гірського потоку. Тут її прив’язували до каменя і починали розстрілювати з рушниць і луків. Коли вже достатньо крові жертви вилилося на скелі вони кидали зброю і починали просити божество потоку (дракона), щоб воно їм послало дощ та очистило осквернене місце. В разі, якщо люди, навпаки, хотіли отримати ясну погоду, то жертовна собака мала бути яскраво білої масті.

Корейська міфологія.

Корейська міфологія пояснювала сонячні і місячні затемнення тим, що цар "Країни темряви” послав "вогняних собак” за сонцем і місяцем. Але вкрасти їх їм не вдалося, тому що сонце було занадто гарячим а місяць холодним. Собаки обгризли деякі частини цих небесних світил, що на думку корейців і стало причиною затемнень.

Шумерська міфологія.

В шумерській міфології богинею-цілителькою у вигляді пів жінки – пів собаки була Гула. В образі собаки також виступала богиня Іштар.

Аккадська міфологія.

Жінка-демон Ламашту зображувалася, коли вона кормила своїми грудьми собаку і свиню. Її вважали злою силою, яка насилає на людей різні хвороби.
В одному з текстів новоасірійського часу нутрощі головного вавилонського бога Мардука порівнюються з собаками. Можливо, це вказує на певну роль, яку вони відігравали в його культі.

Іранська міфологія.

Іранські зороастрійці вірили, що собака була створена верховним божеством Ормаздом з метою протистояння шкідливим тваринам вовкам. Також вважалося, що він допомагає божеству Срош знищувати демонів та інші сили зла. 

Голову та лапи собаки мала фантастична істота іранської міфології Сенмурв. Це символізувало що вона панувала над землею, в той час як інші ознаки вказували на її панування над небом (крила) і водою (риб`яча луска). 

Верхи на собаках постають злі демони деви під час їх боротьби з іранським героєм Рустамом, який обложив їх місто і отримав над ними перемогу (Согдійський твір V ст.).
"Жовта чотириока (з плямами над очима) собака” вважалася священною твариною у іранських послідовників маздаясни ("Відевдат” 8, 16-18). Також її застосовували як найбільш ефективний засіб для того, щоб злякати демона смерті Насу, який прилітав до померлих зороастрійців.
В одному з іранських міфів згадується про жіночого духа паіріка, який жив у лісі і мав вигляд собаки. Коли один з героїв розрубав її то з’явилися дві собаки.

Угорська міфологія.

Згідно з народними угорськими уявленнями відьма Босокань мала здатність перетворюватися на собаку та інших тварин.

Грузинська міфологія.

Собаки (за одним з варіантів) вважалися вірними помічниками грузинського верховного бога неба Гмерті. Він надсилав їх для того, щоб допомогти людям або ж покарати їх за якісь провини.
Згідно з міфом про грузинського героя Амірані (епос "Аміраніані”) собака намагалася йому допомогти визволитися, коли він був прикований до скелі в печері Кавказьких гір і орел клював йому печінку. Вона лизала язиком ланцюг, який тримав його біля селі, намагаючись його стоншити. Але кожного року в четвер страсного тижня приходили ковалі, надіслані богами, і оновлювали ланцюг.

Абхазька міфологія.

В абхазькій міфології існувало божество собак Алишкентир, яке вважалося однією з часток бога родючості і покровителя домашніх тварин Айтара. Згідно з народними віруваннями це божество мало фантастичну силу і спритність, здатність з`являтися всюди і знищувати собак або ж насилати на них хвороби. В той же час до Алишкентира зверталися з молитовними закликами послати вірну собаку.
Вірним помічником абхазького нартського героя Сасрикви був пес Худиш, який народився в один день зі своїм хазяїном.
Абхази вірили, що собака допомагала душам померлих людей переправитися через міст з волосся, який вів до раю Нарцви. Кішка змазувала його олією, намагаючись завадити людям, а собака злизувала її своїм язиком.

Осетинська нартська міфологія.

Згідно з осетинськими нартськими міфами щеня Сілама, який став "найстаршим серед собак”, народила героїня епосу Дзерасса. Причому народила вона його вже після смерті, в результаті зв’язку з собакою, яка належала покровителю чоловіків і воїнів Уастирджи. Таким чином він помстився їй за те, що вона відмовилася стати його дружиною.

Адигейська міфологія.

В адигейській міфології з головою собаки уявлялося чудовисько Хашхавіло, яке могло погубити людину.

Міфологія лезгинів.

За народними віруваннями лезгинів в образі собаки міг поставати злий жіночий дух Квал (абл Кварц), який душив людей уві сні.
В міфах собака виступає братом лезгинського епічного героя Шарвілі.

Міфологія чеченців і інгушів.

Згідно одній легенді, поширеній у чеченців і інгушів, скнара після смерті потрапивши до підземного світу мертвих Єла, став собакою, яка трималася на ланцюзі.

Вірменська міфологія.

Вірмени вважали собак священними тваринами.
У вірменській міфології духами, які походять від собак, вважалися аралези. Згідно з народними уявленнями вони спускалися з неба і зализували рани вбитих в бою та відроджували їх до життя. Зокрема, вони воскресили бога Ара Гехецика, який загинув на полі бою.
Собаки згадуються в міфі про Артавазда – сина вірменського царя Арташеса. Під час полювання Артавазд був захоплений духами каджами і прикований ланцюгами в одній з печер Масіса. Тут дві собаки безперервно гризли його ланцюги але це не допомагало йому вирватися на волю.
Згідно з вірменськими народними віруваннями в образі собак могли з`являтися духи померлих іновірців, самогубців та злодіїв, яких називали горнапштікнерами. Вони займалися тим, що лякали людей.

Турецька міфологія.

За народними уявленнями турків в образ собаки могли перевтілюватися духи оджу (або мекіри), які вночі лякали людей.

Міфологія монгольських народів

Згідно з монгольськими міфами небесне божество, яке було чоловіком праматері Чінгісхана Алан-гоа приходило до неї після заходу сонця у вигляді жовтої людини і йшло від неї перед сходом сонця у вигляді жовтого пса. Жовтий пес являє собою солярний символ.
Чудесну собаку мав міфічний тангутський государ Шидургу-хаган. Вона мала здатність пророкувати майбутнє і попереджати про наближення ворожих військ.

Міфологія казанських татар і башкирів.

Згідно з міфами казанських татар і башкирів демонічна істота Убирли кеше, яка слугувала шаману замість душі, ночами могла залишати його тіло і поставати в образі собаки. Вона завдавала різної шкоди людям і домашнім тваринам.

Міфологія татар-мишарів.

В образі білої собаки татари-мишарі іноді уявляли собі духа-покровителя двору Йорт іясе.

Киргизька міфологія.

Вірним слугою киргизького героя-богатиря Манаса був чудесний пес Кумайик, який за легендою був народжений від птаха (епос "Манас”).

Саамська міфологія.

Згідно з віруваннями саамів собаку як помічника людині дав бог Каврай.

Удмуртська міфологія.

Згідно з удмуртською міфологією верховний бог-деміург Інмар створивши декілька пар людей з червоної глини приставив до кожної пари собаку, щоб вона охороняла людей від його брата Керемета, який був втіленням зла.

Марійська міфологія.

В марійській міфології собака була створена верховним богом Кугу-юмо, для того, щоб вона охороняла людину. Коли бог відправився на небо за душею для людини то собака ще зовсім не мала шкури. Однак творець зла Керемет звабив собаку, пообіцявши дати їй шкуру. Повернувшись назад Кугу-юмо прокляв собаку.
Згідно з марійськими міфологічними уявленнями загробний світ мертвих Кіямат охороняли люті собаки. Цим пояснюється звичай вкладати палку в руку небіжчика, для того, щоб він зміг відігнати цих собак, потрапивши до загробного світу.

Мансійська міфологія.

В образі собаки або із собачою головою мансі уявляли злого духа Куля, який намагався завдати шкоди людям.

Бурятська міфологія.

Одним з персонажів бурятської міфології є жовтий скажений собака Ганіг (або Гуніг). Приручити його змогла лише героїня епосу "Осодор Мерген” Алтан Шагай.

Самодійська міфологія.

У самодійських народів існував звичай приносити собак темного кольору (поряд з оленями)в жертву богу Нга. Це пояснюється тим, що він уособлював собою темні сили зла.
Якутська міфологія.
У якутів існувало божество родючості – Норулуйа, яке за народними віруваннями відповідало за розмноження собак.

Міфологія бірманців.

Згідно з віруваннями бірманців спеціальну книгу, оправлену в собачу шкіру мав голова пантеону богів Тхагьямін. Спускаючись на землю напередодні нового року він записував до цієї книги усі погані діла людей.

Міфологія качарі (тібето-бірманська група – Північний схід Індії).

У народу качарі процес створення людей і собак пов'язаний між собою. Згідно з міфом бог Алоу створив двох собак для того, щоб вони охороняли фігурки перших людей, які він зробив з землі. Це було необхідно, щоб вберегти їх від п’яти братів Алоу, які вже до цього розламали фігурки перших людей та позакидали їх в джунглі.

Міфологія народу лепча (тібето-бірманська група).

Згідно з міфом народу лепча перший чоловік на землі Фуронгтхінг вступав в статеві зносини з собакою. Дізнавшись про це бог Ташетінг наказав вшановувати її.

Міфологія кх`єнгів і чинів (тібето-бірманська група).

За міфологічними уявленнями к`єнгів собака допомагала володарю раю і судді над померлими Нгатхеіну спіймати душі грішників, які намагалися від нього втекти.
Згідно з міфами чинів і к`єнгів перший чоловік, який з’явився на землі, спочатку одружився на собаці. Але пізніше він відмовився від цього шлюбу і одружився з власною сестрою. Перед одруженням вони звернулися за дозволом до жіночого божества Хлінеу і здійснили жертвоприношення собаці. З того часу у чинів і к`єнгів закріпився звичай приносити собак в жертву духам.

Міфологія батаків острова Суматра (Індонезія).

Згідно з міфологією батаків пес на ім`я Cігомпул був супутником одного з головних їх богів Батара Гуру. Плямистий пес також супроводжував ще одного з головних з тріади богів – Мангалабулана. Коричневий пес був супутником бога-заступника людей Соріпаду.

Міфологія тораджів (острів Сулавесі).

Собаки приносилися тораджами в жертву духам дерев, з яких були збудовані їх будинки. Для цього жертву різали на його даху і кров мала збігати по обидві його боки. Це засновувалося на вірі в те, що духи дерев продовжують жити навіть в дошках, з яких збудоване житло.

Міфологія шиллуків (південний Судан).

Згідно з міфологією народу шиллуків люди отримали вогонь завдяки собаці, яка вкрала його з "країни верховного бога Джуока”. Люди прив’язали їй до хвоста солому, вона опустила хвіст до вогню, солома загорілася і собака принесла його людям.

Міфологія йоруба.

У народу йоруба існував звичай приносити собак в жертву богу війни і заліза Огуну, який сприяв воїнам, ковалям і мисливцям.

Міфологія ганда (Центральна Африка).

Згідно з міфом про божество озера Вамала у народу ганда собака допомогла йому подолати свого брата Ванема, з яким він посварився і почав боротися. Він довго не міг його подолати, доки собака не вкусила його за ногу.

Міфологія лунда (бантумовна група).

Згідно з міфами народу лунда собаку людям дав першопредок, деміург і культурний герой Ньямбе.

Міфологія азанде (Заїр-Судан-ЦАР).

Один з міфів народу азанде пояснює як відбулося одомашнення собак. Одна людина змогла хитрістю добути вогонь у диких звірів у лісі, але звірі захотіли повернути втрачене і відправили для цього собаку і курку. Але вони відправившись у погоню залишилися у людей назавжди.

Міфологія хадзапі (Танзанія).

Згідно з віруваннями народу хадзапі собак, як помічників на полюванні, їм дав культурний герой-деміург Хайне.

Міфологія ацтеків.

За міфологічними уявленнями ацтеків останньою перепоною на шляху померлої людини, яка прагнула потрапити до підземного світу Міктлану, була широка річка. Перепливали її небіжчики на спині маленької червоної собаки.

Міфологія майя.

В міфах майя уособленням блискавки був "Небесний пес”.

Міфологія ірокезів.

В плащі з пофарбованих у блакитний колір собачих шкур часто зображувався бог-деміург і покровитель мисливства Таронхайавагон. Під час новорічних свят йому в жертву приносили білу собаку.
Ірокези приносили собаку в жертву своєму богу війни і полювання Агрескуї. Під час особливої церемонії жертвоприношення її вішали на високу палю.

Міфологія оджибве (Північна Америка).


Собаки приносилися індіанцями оджибве в жертву водним божествам Мічібічі. Таким чином їх намагалися вмилостивити, тому що, вони могли зашкодити людям під час рибної ловлі. При цьому собаку кидали прямо у воду.
Категорія: Собака | Додав: terworld (04.08.2009)
Переглядів: 744 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: