Четвер
23.11.2017
21:40
Форма входу
Категорії розділу
Антилопа [1]
Бабак [1]
Бабуїн [1]
Бандікут [1]
Баран і вівця [1]
Барс [1]
Бик [2]
Білка [1]
Борсук [1]
Броненосець [1]
Буйвол [1]
Ведмідь [1]
Вепр [1]
Верблюд [1]
Віл [1]
Вовк [1]
Газель [1]
Гієна [1]
Гірський баран [1]
Горностай [1]
Дикий кіт [1]
Дикобраз [1]
Заєць [1]
Іхневмон [1]
Їжак [1]
Кенгуру [1]
Кінь [2]
Кіт [1]
Коза і цап [1]
Козуля [1]
Койот [1]
Корова [1]
Кріт [1]
Кролик [1]
Куниця [1]
Лама [1]
Лань [1]
Ласка [1]
Лев [1]
Леопард [1]
Летюча миша [1]
Лисиця [1]
Лось [1]
Мавпа [1]
Мамонт [1]
Марал [1]
Миша [1]
Морська свинка [1]
Мул [1]
Носоріг [1]
Окапі [1]
Олень [1]
Опосум [1]
Осел [1]
Павіан [1]
Пантера [1]
Пацюк [1]
Пума [1]
Рись [1]
Свиня і кабан [1]
Слон [1]
Собака [1]
Соболь [1]
Тапір [1]
Тигр [1]
Тур [1]
Тхір [1]
Хом`як [1]
Шакал [1]
Шимпанзе [1]
Ягуар [1]
Як [1]
Пошук
Друзі сайту
Сайт по історії тероризму - terworld.narod.ru
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міфологія - дивовижний світ

Каталог статей

Головна » Статті » Тваринний світ » Олень

Олень
ОЛЕНЬ.



Грецька міфологія.

Олень був твариною, пов’язано з культом Артеміди і символізував одну з частин року. Зокрема, олені прикрашали срібну корону Немесіди, що могло символізувати плинність часу і невідворотність смерті. Однією з тварин, яка супроводжувала нерея Протея був олень, що свідчить про зміну частин року.
Артеміда перетворила на оленя сина Арістея Актеона за те, що він бачив її оголеною під час купання і почав про це усім розповідати.
В деяких районах Греції Діоніса зображували як дитину з рогами оленя.
З кісток оленя Афіна зробила подвійну флейту – авлос.

Римська міфологія.

Олень вважався священною твариною бога Марса.

Скандинавська міфологія.

Згідно з скандинавським міфом про світове дерево Іггдрасіль на його середньому рівні листя щипають чотири оленя. Ще один олень на ім`я Ейктюрмір ("З дубовими кінчиками рогів”) разом з козою Хейдрун їв його листя, стоячи на даху Вальхалли.
За даними "Молодшої Едди” в потік Хвергельмір, який протікав в "країні мороку” Ніфльхейме падала волога з рогів оленя Ейктюрніра, який стояв на Вальхаллі.
Згідно з "Молодшою Еддою” скандинавський бог врожаю, багатства і миру Фрейр використав оленячій ріг в якості зброї. Втративши свій меч він вбив цим рогом велетня Белі.

Міфологія кельтів Галлії.

Разом з оленем або з оленячими рогами на голові часто зображувався бог підземного царства у галльських кельтів Цернунн. Також його зображували коли він подавав оленю торквес – символ відзнаки у кельтів у вигляді намиста.

Ведійська і індуїстська міфологія.

Олень вважався священною твариною індійського бога вітру Ваю (про це згадується в "Матсья-пурані”).

Буддійська міфологія.

Згідно з буддійськими міфами в образі оленя поставав Будда Шакьямуні, коли переживав різні переродження.

Японська міфологія.

Олень відігравав важливу роль в ритуалах ворожіння у японців. Для цього використовувалися їх лопатки – вони клалися у вогонь і по тріщинам, які з`являлися на їх поверхні, робилися пророкування. Такий обряд здійснюють боги Аме-но-кояне і Футодама в міфі про "повернення богині Аматерасу з гроту”. При цьому лопатку оленя вони принесли зі священної гори Аме-но Кагуяма.

Китайська міфологія.

Істотою з тілом оленя в "Коментарях до Книги вод” Лі Дао-юаня (VI ст.) описується один з китайських богів вітру Фей-лянь.
Тіло оленя мав чудесний звір-єдиноріг Цилінь, який в стародавніх текстах називається їх вожаком. Згідно з гіпотезою японського вченого І. Єсіхіко образ Циліня взагалі розвинувся на основі китайських уявлень про оленя.
В образі старика верхи на олені часто зображувався бог чиновницької кар’єри Лу-сін.
Безсмертний герой китайської міфології Ванцзи Цяо часто зображувався літаючим на білому олені.
"Роги, як у оленя” згідно з описом трактату "Беньцао ган му” ("Основні відомості з фармакології”, ХVI) Лі Ши-чженя мав відомий китайський міфічний дракон Лун.
Оленячу шкуру взимку носив міфічний мудрий правителя Яо, що особливо підкреслювало його скромність.

Китайська даоська міфологія.

У китайських даосів олень вважався одним з атрибутів довголіття і безсмертя і тому часто зображувався разом з безсмертними святими сянь.
В трактаті "Бао Пу-цзи” китайського даоського філософа Ге Хуна (ІV ст.) стверджується, що досягши віку в 500 років олені змінюють свій колір на білий і отримують здатність ставати перевертнями.

Бірманська міфологія.

Олень був однією зі складових частин "тварини п’яти досконалостей” (об’єднувала в собі оленя, слона, лева, тільця і рибу), яка вважалася їздовою твариною головного божества усіх планет в міфології бірманців Кате.

Міфологія південних слов`ян.

В народних віруваннях південних слов`ян олень з золотими рогами був символом, який означав початок весіннього сонячного циклу.

Абхазька міфологія.

Олені у абхазів вважалися дуже бажаною здобиччю на полюванні. Згідно з народними віруваннями вони паслися в стадах бога полювання Ажвейпша, який їх захищав. Він часто пригощав мисливців, які забрідали до нього в гості м’ясом оленів, а потім оживляв їх. В образі оленів часто поставали члени сімейства Ажвейпша, а в першу чергу його доньки, які намагалися заманити неодружених чоловіків.
Олені приносилися в жертву божеству Аергу, яке надавало допомогу людям в різних ситуаціях пов’язаних з небезпекою, зокрема, на полюванні і в дорозі. Згідно з народною легендою, олень сам дивним чином з`являвся напередодні храмового свята поблизу Ілорського храму, присвяченого Аергу і приносився в жертву.

Міфологія аварців, цахурів, даргінців і лакців.

Покровителем оленів та інших диких тварин ці народи вважали Абдала, який доглядав їх і зберігав від людей.

Осетинська нартська міфологія.

В осетинській міфології володарем оленів та інших диких тварин вважався бог Афсаті. Згідно з народними віруваннями він пас стада оленів та мав ліжко з білих оленячих рогів. Тільки з його дозволу мисливці могли вполювати якусь тварину.
В образі оленя (одна з версій міфу) постає героїня осетинського нартського епосу Дзерасса. В такому вигляді вона почала часто відвідувати нартський сад, в якому росла чарівна яблуня, плоди якої допомагали зціляти будь-які хвороби і тут же охоронець саду поранив її.
Згідно з міфом олень народив змієподібне чудовисько Руймона.
В міфі про красуню Агунду олені фігурують в якості калиму, який мав сплатити герой-співак Ацамаз за те, щоб взяти її заміж. Він сплатив калим у розмірі ста однорічних оленей і тільки після цього Агунда погодилася стати його дружиною.

Вірменська міфологія.

У вірменській міфології олень вважався священною твариною. Вже з епохи бронзи збереглися зображення, статуї та барельєфи міфічного оленя, який був пов'язаний з культом Богині-матері, а в християнський період – з Богоматір’ю.

Саамська міфологія.

В саамській міфології покровителем оленів була богиня пасовиськ і трави Разіайке. Згідно з одним міфом під її охороною олені так розмножилися, що з’їли усю траву і тому почали гинути. Тоді бог Каврай допоміг цій ситуації – він створив вовків, які очистили землю від падла і зменшили поголів’я оленів.
Олень пов'язаний з культом саамського бога полювання Арома-Телле. Згідно з міфом бог переслідував по небу оленя з золотими рогами і кидав в нього блискавки.
Саами вважали своїм родоначальником-тотемом чудесного оленя-перевертня Мяндаша. Згідно з міфом він був сином шаманки, яка народила його від дикого оленя. Дізнавшись хто його батько Мяндаш пішов в тундру і, як вважають саами, з цього часу люди отримали можливість полювати на оленів. За іншим варіантом міфу Мяндаш був людиною, знаходячись в своєму житлі (воно було зведене з оленячих кісток і шкур), а виходячи з нього перетворювався на оленя. Кривава річка з нутрощів оленів, яка називалася Мяндаш-йог відділяла місце його проживання від землі людей. Зрештою він одружився на жінці, яка мала людський вигляд, але коли його син намочив ліжко з оленячих шкур (а це вважалося мисливським табу) він втік до тундри разом з іншими оленями. В інших варіантах легенд стверджується, що на оленів перетворилися його діти. На оленя Мяндаша (він зображується блої масті і з золотими рогами) полював бог грому Айеке-Тієрмес. В жертву Мяндашу саами приносили оленів під час трапези мисливців. При цьому кістки оленя вкривалися шкурою і мисливці були впевнені, що він обов’язково повернеться живим на землю.

Міфологія монгольських народів.

Олень був одним з атрибутів монгольського "хазяїна” землі Цаган Ебугена, який вважався покровителем довголіття, щастя, багатства і сімейного благополуччя. Це пов’язано з тим, що олень вважався у монголів одним з символів довголіття.
Згідно з міфами, поширеними у різних монгольських народів, сузір’я Оріон (іноді називають і інші – Велика Ведмедиця, Чумацький шлях та ін.) виникло в результаті того, що бог грому Хухедей-мереген погнався за трьома самками оленя (в іншому варіанті – за самкою з 3-ма оленятами) але вони піднялися на небо і перетворилися на сузір’я.

Киргизька міфологія.

Киргизьке плем’я бугу (це означає "олень”) вважало своєю праматір’ю Мюйюздюу ене. Згідно з легендою двоє мисливців в горах побачили серед стада оленів двох дітей з оленячими рогами – дівчинку (нею була Мюйюздюу ене) і хлопчика. Хлопчика вони вбили (за що Мюйюздюу ене позбавила їх нащадків) а дівчинку вождь племені видав заміж за свого онука. За іншою версією легенди мисливці збиралися вбити оленя, але їх зупинила красива дівчина, яка стверджувала, що цей олень є її єдиним братом. Тоді мисливці пожаліли оленя і Мюйюздюу ене на знак подяки вийшла заміж за їх брата. Від її сина і пішло плем’я бугу. За деякими даними Мюйюздюу ене прохала свого чоловіка не заходити до юрти без попередження, але коли він одного разу заглянув туди то побачив самку оленя.

Тунгусо-маньчжурська міфологія.

Згідно з уявленнями тунгусо-маньчжурських народів олень як дух – помічник шаманів перевозив душі померлих до країни мертвих Буні.

Бурятська міфологія.

Володарем оленячих стад в бурятській міфології вважалося божество Орболі Саган-нойон.
Божеством-хазяїном верхів’я річки Ангара у бурят вважався Буга Саган-нойон – "Олень білий господар”.

Міфологія обських угрів.

Згідно з міфами обських угрів жіноче сонячне божество Хотал-еква вдень їздило по небу на крилатому олені.

Кетська міфологія (Східний Сибір).

Кети вважали, що дикий олень, який був важливим об’єктом їх полювання, був надісланий на землю верховним божеством Єсєм (тому він часто називався "олень Єся”).
Згідно з кетським астральним міфом сузір’я Оріон являє собою голову оленя, який належав культурному герою і першій людині на землі Альбе і разом з ним пішов на небо.
На білому олені на небо піднімався культурний герой Дох, а за допомогою чорних оленів він затуляв небесну щілину, через яку провалився один з небесних мешканців.
Є дані про зв'язок з дикими оленями шаманів.

Самодійська міфологія.

Енці вважали покровителем оленярства одного зі своїх верховних богів Ірео-понеде ("Той, хто завідує багатством-стадом”). За віруваннями ненців оленярству сприяв бог Йилебям пертя ("Завідуючий багатством – стадом”).
Згідно з міфом поширеним у ненців божество Нга створило Уральськ гори перетворивши на кам’яні глиби аргіш (оленячий обоз), який очолювала донька бога-деміурга Нума (цей перший олень перетворився на священну для ненців гору Мінісей).
В самодійській міфології олені з рогами у вигляді шаблі вважалися духами, які надавали допомогу шаманам. Згідно з легендою вони були народжені від коня, який належав відомому герою Іча. Також у вигляді оленів поставали духи Тадебцо, які "невидимими ременями були прив’язані до шаманів” і у всьому їм допомагали.
Для того, щоб мати успіх під час полювання на оленів нганасани зверталися з проханнями до богині-матері усього живого на землі Моу-нями.
Оленів приносили в жертву двом головним божествам у самодійських народів – деміургу Нуму (уособлював сили добра) і Нга (злі сили). Існувала спеціальна церемонія жертвоприношення оленів – Нуму присвячувався білий олень, якого вбивали обов’язково на високому місці, обернувши головою на схід ; Нга – темний олень, якого вбивали обернувши головою на захід і як правило позаду чуму.

Міфологія тораджів (о-в Целебес).

Для успіху під час полювання на оленів тораджі використовують спеціальний магічний засіб. Вони вивішують в своїх будинках щелепи оленів, вважаючи, що їх духи мають привабити живих тварин.

Міфологія ацтеків.

Ім’я богині любові і родючості, квітів та домашніх справ в міфології ацтеків Масатеотль означає "Оленяча богиня”.

Міфологія чічімеків.

У індіанців чічімеків в образі оленя вшановувався бог полювання Мішкоатль.

Міфологія гуронів (Північна Америка).

Вступаючи в двобій зі своїм братом-антагоністом Тавіскароном (символ зими) Іоскеха (символ весни) озброївся рогами оленя і отримав перемогу.

Міфологія юкі, хучном та ін. (Північна Америка).

Згідно з міфами каліфорнійських індіанців олень разом з трьома іншими тваринами тримав на своїй спині землю за дорученням верховного бога-деміурга Тайкомола. Коли ж вони починали ворушитися, то це призводило до землетрусів.

Міфологія індіанців басейну р. Томпсон.

Під час полювання на оленя індіанці клали на його сліди (особливо це стосувалося вже пораненого звіра) спеціальні амулети, вважаючи, що вони вплинуть на нього і він помре. Тому можна було припинити його переслідування і чекати на результат.

Міфологія індіанців оджибве.

Полюючи на оленів індіанці оджибве клали на його сліди спеціальне магічне зілля. Вони вірили, що воно допоможе їм наздогнати звіра, навіть якщо він знаходиться від них на значній відстані.

Міфологія кіче.

Ім’я одного з близнюків-культурних героїв в міфології кіче Шбаланке означає "Маленький ягуар – олень”, що може вказувати на його тотемне коріння.





Категорія: Олень | Додав: terworld (04.08.2009)
Переглядів: 1237 | Рейтинг: 5.0/5 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: