Субота
23.09.2017
21:13
Форма входу
Категорії розділу
Антилопа [1]
Бабак [1]
Бабуїн [1]
Бандікут [1]
Баран і вівця [1]
Барс [1]
Бик [2]
Білка [1]
Борсук [1]
Броненосець [1]
Буйвол [1]
Ведмідь [1]
Вепр [1]
Верблюд [1]
Віл [1]
Вовк [1]
Газель [1]
Гієна [1]
Гірський баран [1]
Горностай [1]
Дикий кіт [1]
Дикобраз [1]
Заєць [1]
Іхневмон [1]
Їжак [1]
Кенгуру [1]
Кінь [2]
Кіт [1]
Коза і цап [1]
Козуля [1]
Койот [1]
Корова [1]
Кріт [1]
Кролик [1]
Куниця [1]
Лама [1]
Лань [1]
Ласка [1]
Лев [1]
Леопард [1]
Летюча миша [1]
Лисиця [1]
Лось [1]
Мавпа [1]
Мамонт [1]
Марал [1]
Миша [1]
Морська свинка [1]
Мул [1]
Носоріг [1]
Окапі [1]
Олень [1]
Опосум [1]
Осел [1]
Павіан [1]
Пантера [1]
Пацюк [1]
Пума [1]
Рись [1]
Свиня і кабан [1]
Слон [1]
Собака [1]
Соболь [1]
Тапір [1]
Тигр [1]
Тур [1]
Тхір [1]
Хом`як [1]
Шакал [1]
Шимпанзе [1]
Ягуар [1]
Як [1]
Пошук
Друзі сайту
Сайт по історії тероризму - terworld.narod.ru
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міфологія - дивовижний світ

Каталог статей

Головна » Статті » Тваринний світ » Корова

Корова
КОРОВА

Римська міфологія.

Римляни приносили корів в жертву богині землі-годувальниці Теллус під час спеціально присвяченого їй свята Фордицидій (15 квітня).

Скандинавська міфологія.

В скандинавській міфології корова відіграє досить важливу роль. Корова Аудумла вигодувала своїм молоком першу антропоморфну істоту – велетня Іміра. Сама вона з`явилася з паморозі, яка наповнювала собою світову безодню. Вона харчувалася тим, що злизувала паморозь з солоних каменів. З цих каменів, облизаних Аудумлою, потім виник пращур богів Бурі.

Германська міфологія.

Корови використовувалися германцями в ритуалі присвяченому богині родючості Нертус. Їх впрягали до воза, на якому возилося зображення богині.

Єгипетська міфологія.

В багатьох єгипетських номах вшановувалися жіночі божества в образі корів. В одному з демотичних папірусів зберігся міф, який стверджує, що в первинні часи усі богині були коровами, але мали шерсть різного кольору. Пізніше верховне божество втілило їх усіх в один образ – чорну корову.
В образі корови або жінки з коров’ячими рогами на голові в єгипетській міфології зображувалася богиня Ісіда. Аналогічний вигляд мала богиня зірки Сиріус Сопдет, яку вважали покровителькою померлих (це можна пояснити тим, що вона часто ототожнювалася з Ісідою).
Небесною коровою, яка народила сонце, вважалася богиня неба Іхет. Верхи на небесній корові іноді зображували бога сонця Ра, тому що він вважався її сином – "телятком”. Коли на висоті у корови закружилася голова то Ра створив 8 божеств – хех, які почали підтримувати її ноги, а бог Шу мав підтримувати її живіт. Цю корову іноді ототожнювали з Нут і вважалося, що вона встала з води. Тут її двійником можна вважати "велику корову у воді” Метуер, яка була відома в Єгипті ще з ІІІ тис. до н. е.
Ще однією небесною коровою, яка народила сонце, вважалася богиня Хатор (однією з її втілень також була корова Мехурет), яку також ототожнювали з Іхет та Мут. Її зображували коровою, або жінкою з коров’ячими рогами, іноді вухами. Її фетишем був стовп увінчаний головою корови або жіночою головою з коров’ячими вухами.
Корова була священною твариною ще однієї богині неба Мут.
Особливим вшануванням у єгиптян користувалася корова, яка народила священного бика – втілення бога родючості Апіса. Так як і його її утримували в Мемфісі у спеціальному приміщенні до самої смерті.
В "Текстах пірамід” про померлого фараона говориться, що велика небесна корова вагітніла ним, народжувала його і підтримувала його своїми крилами.
В Єгипті сузір’я Великої Ведмедиці мало назву "Стегна Корови”.

Шумерська міфологія.

Корова була одним з образів шумерської богині Іштар.
Богиня-покровителька шумерського міста Лагаш Гастумдуг мала епітет "Священна корова”.

Хеттсько-хуррітська міфологія.

В хеттсько-хуррітській міфології є популярним міф про бога сонця, який закохався у корову. Після зустрічі з богом, який прийняв образ юнака, корова завагітніла і народила сина – людину. Після цього корова звертається до бога сонця, жалуючись на те, що будучи чотириногою народила двоногого сина. Корова намагається з’їсти свого сина але бог сонця наказує своєму раднику забрати його у неї і віднести в гори, де його мають оберігати змій і птахи.

Індуїстська і ведійська міфологія.

Згідно з віруваннями арійських племен корова була подарована людям братами Ашвінами, які виконували роль небесних божеств. Також індійці вірили, що корів їм приносить богиня світанку Ушас, тому що вважалася їх матір’ю (і матір’ю Ашвінів) ("Рігведа” ІІІ 39,3).
Вигляд небесної корови (символ грозової хмари) мало жіноче божество Прішні, яка зі свого сяючого вимені народила богів бурі і вітру Марутів, яких тому називали "Тими, які мають корову матір’ю” ("Рігведа” І 23, 10; 85, 3; VIII 20, 8). В "Рігведі” часто згадуються молоко і вим’я Прішні.
Популярним персонажем індійських міфів була Сурабхі – "Корова бажань”, яка мала здатність виконати будь-які бажання свого хазяїна. Спочатку боги подарували її ріші Васіштхі, а потім вона перейшла у власність мудреця Джамадагні. У нього її (або її теля) намагався вкрасти цар Картавірья, за що був й вбитий сином мудреця. З цього часу постійним місцем її проживання став рай бога Індри – сварга.
Індійці вірили, що подолати смердючу річку Вайтарані, яка протікає в царстві бога смерті Ями, людині можна лише тримаючись за хвіст корови, яку він ще за свого життя подарував брахману.
Назва раю бога Крішни Голоки буквально перекладається як "коров’ячий світ”. Скоріше всього, з цим пов’язано уявлення про те, що прихильники Крішни потрапляли сюди в образі корів.
Корова присутня в ритуалах пов’язаних з індійським жіночим божеством Адіті. Сама вона вважалася двостатевою істотою – божественною коровою-биком.
Досить популярним в індійській і ведійській міфології є сюжет викрадення корів. Зокрема, такий ‘злочин’ здійснив трьохголовий демон Вішварупа, за що був покараний Індрой і Трітой ("Рігведа”, Х, 8-9). Індра ("Рігведа” Х 67, 3), Агні і Сома ("Рігведа” І 93, 4) викрадали корів у одного з вождів демонів Пані. В іншому варіанті тепер вже група демонів, яких називали Пані, викрала корів і перегнала їх на край світу за річку Расу, де вони були заховані в гірській печері ("Рігведа”).
Корова вважалася постійною супутницею індійського мудреця Даттатрея. При цьому її вважали втіленням землі.
В міфі про одного з перших індійських царів Прітхі ("Вішну-пурана” І, 13) земля приймає образ корови і намагається від нього втекти, обурена і розорена беззаконням його батька тирана Вену. Однак Прітхі наздогнав її і вона пообіцяла йому покоритися, якщо він подарує їй теля. Тоді Прітхі перетворив на теля Ману Вайвасвату і почав доїти землю. Це символізувало нове народження землі і відтепер вона почала називатися на його честь Прітхіві.
Бог Грози і гніву Рудра уклав шлюб з землею, яка постала в образі плямистої корови.
Матір’ю коров’ячих стад у індійців вважалася богиня Іла, яка також персоніфікувала собою молочні жертвоприношення.
Індійці вірили, що розмноженню корів допомагав бог дощу Парджанья, який також уособлював родючість. Він нібито поміщав сім`я в корів.

Міфологія тода (Півд. Індія).

У народу тода існував культ корови. Це пояснюється тим, що у них коров’яче молоко вважалося сакрально чистим напоєм.

Китайська міфологія.

В китайській народній міфології покровителем корів та іншої великої рогатої худоби вважався бог Ню-ван. Скотарі вважали, що він вберігає худобу від хвороб, а в першу чергу від епізоотії.
Згідно з уявленнями китайців корів розводили не лише люди але і різні міфологічні персонажі. Зокрема, цим займалися легендарний правитель племен іньців Ван Хай та його брат Ван Хен.
За описом Лі Ши-чженя в трактаті "Беньцао ган му” ("Основні відомості з фармакології”, ХVI ст.) відомий китайський дракон Лун мав "вуха, як у корови”.

Тібетська міфологія.

В тібетській міфології синами корови і чоловіка іноді вважали духів-предків Масангів.

Корейська міфологія.

Поява корів в Кореї пояснюється в міфі про трьох духів Самилла ("Історія Коре” ХV ст., кн. 57). Тут оповідається про те, як до берегів Східного (Японського) моря прибило запечатану скриню. В ній знаходилися троє дівчат разом з телятами та іншими істотами і рослинами, які відтоді почали поширюватися в країні.
В якості дару шаманському духу багатства і удачі Тегаму корейці підносили коров’ячу голову або ногу.

Слов’янська міфологія.

Згідно з віруваннями різних слов’янських народів водяники розводили корів чорного кольору (ці водні істоти завжди асоціювалися з цим кольором).

Східнослов’янська міфологія.

Згідно з народними віруваннями східних слов’ян на корів могли перевтілюватися домові.
Назва обрядового хлібу у східних слов’ян (короваю) напевне походить від слова "корова”. Це пов’язано з тим, що він символізував собою родючість.

Балтійська міфологія.

В балтійській міфології богом-покровителем великої рогатої худоби вважався Баубіс, якого іноді називали "богом корів і биків”. Богинею ж, яка вважалася охоронницею корів була Лайма.
В образі корови в уявленнях балтійських народів міг поставати чорт (він асоціювався з богом підземного світу Велсом). Зокрема, латиші часто уявляли чорта з коров’ячими копитами. Також балтійські народи вірили, що завдати шкоди коровам може відьма Рагана, зокрема видоїти у них усе молоко.

Пруська міфологія.

Голова мертвої корови була одним з атрибутів бога підземного світу і смерті в пруській міфології Патолса.

Литовська міфологія.

В народних уявленнях литовців існувала думка про можливість перетворення людей на корів ворожбитами-буртінінками (особливо під час весілля).
Народження двійні у корови литовці вважали важливою ритуальною подією – після цього здійснювався очисний обряд оборювання на двох бичках, що за народними віруваннями мало запобігти епідеміям.

Латиська міфологія.

В латиській міфології богинею-охоронницею корів вважалася Маря. До неї зверталися з проханнями виростити корів і дати більше телят. При цьому її називали "Великою Марею корів”.

Угорська міфологія.

Згідно з угорськими народними віруваннями відьми босокані мали своїх корів. Особливу активність вони проявляли в день святого Георгія (24 квітня), який вважався покровителем домашніх тварин. Угорці вірили, що в цей день відьми голими збирали росу, щоб збільшити удій своїх корів. Самі босокані також могли завдати шкоди людським коровам, в результаті чого у них зникало молоко, або ж воно виявлялося змішаним з кров’ю.
Грузинська міфологія.
У гірського населення східних районів Грузії покровителькою корів вважалася богиня Адгіліс деда.
Згідно з міфом (епос "Аміраніані”) грузинський герой Амірані, який був народжений раніше строку, дозрівав у шлунку корови (інший варіант – бика).

Адигейська міфологія.

В адигейській міфології богом-покровителем корів та іншої великої рогатої худоби вважався Ахин. Корови паслися в його чисельних стадах і приносилися йому в жертву. Також до покровителів корів відносили і божество Пшишана.

Абхазька міфологія.

Праматір’ю корів у абхазів вважалася богиня Жвабран, саме ім`я якої означає "Мати батька корів”.
Корови приносилися в жертву верховному богу-творцю у абхазів і абазин Анцві.

Чечено-інгуська міфологія.

Згідно з міфом корова народила і принесла бездітній парі людей хлопчика на ім’я Махтат. Він став відомим героєм-богатирем, що мав велику силу і здійснив багато подвигів разом зі своїм братом Пахтатом.

Міфологія лакців і лезгинів (Дагестан).

В казках лакців і лезгинів корова часто виступає предком і покровителем роду.

Тюрко-монгольська міфологія.

Згідно з міфом, поширеним у деяких тюркських і монгольських народів, корова намагалася роздавити демонічну істоту Мічіт, коли вона спала. Це була персоніфікація сузір’я Плеяд, яка приносила на землю різні нещастя, а зокрема, хвороби домашньої худоби. Мічіт вдалося вискочити з-під копита корови і розділившись на 6 зірок піднятися на небо, звідки взимку вона посилала холод. В алтайському варіанті міфу тікаючи від корови Мічіт розпадається на 7 частин, які перетворюються на демонів.

Міфологія казанських татар і башкирів.

За міфологічними уявленнями татар і башкирів коровам могли завдати шкоди демонічні істоти Убирли кеше – душі шаманів. Виходячи вночі з їх тіл вони смоктали молоко у корів від чого на них нападали різні хвороби.

Таджицька міфологія.

В таджицькій міфології хмари часто ототожнювали з коровами, які проливали дощ-молоко на землю.

Міфологія узбеків та інших народів Хорезмської оази.

Узбеки та інші народи Хорезмської оази вважали Зені-бабу богом, який захищає і доглядає корів та іншу велику рогату худобу.

Киргизька міфологія.

Киргизи вірили в те, що у шлунку корів можна знайти чарівний камінь яда, який може викликати або припиняти дощ та сніг.

Карело-фінська міфологія.

Карело-фінський культурний герой-коваль Ільмарінен викував чарівний млинок сампо (він був йому необхідним в якості весільного дару) з ряду дивних компонентів серед яких було і коров’яче молоко.
Власниками чарівних корів у фінів вважалися підземні духи Маахіси. За народним повір’ям той, хто заволодіє такою коровою, стане багатим.

Міфологія обських угрів.

Ритуал поклоніння володарю вод у обських угрів Віт-кану передбачав узливання у воду крові жертовної корови. При цьому його прохали дати більше риби і вберегти людей від різних хвороб.

Якутська міфологія.

В якутській міфології богинею-покровителькою великої рогатої худоби була Ісегей айисит (це означає "пані коровниця”). З нею пов’язувалося збільшення поголів’я рогатої худоби. Якути вірили, що під час отелення вона приходила на землю і на свій вибір давала душі худоби певним хазяїнам. Навесні після отелення корів здійснювався обряд проводів Ісегей айисит. Також подібну роль (покровительки телят) виконувала богиня Ньадьи дьянгха. Для того, щоб отримати її прихильність якути приносили їй жертви під час отелення корів.

Міфологія шанів Бірми (тайська мовна група).

Згідно з міфом про потоп, який існував у шанів, боги врятували лише одну людину – Літлонга. Він побудував пліт, на який з тварин йому було дозволено взяти лише одну корову. Після того, як вода спала на землі натомість почалася велика пожежа і Літлонг врятувався лише завдяки тому, що розрізав черево корови і сховався в ньому. В її ж шлунку він знайшов сімена гарбуза, які і посадив.

Міфологія населення Верхнього Нілу.

У ряду народів Верхнього Нілу існував звичай дарувати корів людині, яку називали Царем дощу (Мата Кодоу) і наділяли надзвичайною здатністю викликати дощ.

Міфологія бантумовних народів (Центральна Африка).

Народи нколе, карагве і південні ганда вірять в те, що корів їм дав головний бог їх пантеону Вамара. Згідно з міфами народів банту Вамара мав корову на ім`я Кітаре, молоко якої люди вперше скуштували і навчилися робити з нього масло. Він так цінував її, що передрікав собі смерть, якщо помре вона. Зрештою, коли вона пропала Вамара покінчив з собою.
Бантумовні народи Міжозер`я (Уганда, Руанда та ін.) появу корів пов`язують з культурним героєм Гіханга, який вважався царем Руанди. Згідно з легендою вперше корів зустріла поблизу джерела його колишня дружина Ніраручьяба. Вони розбіглися, окрім однієї, яка кормила теля. Скуштувавши молоко, яке витікало з переповненого вимені корови, воно їй дуже сподобалось. Вона набрала повний глечик і тепер щодня почала приходити за молоком. Одного разу вона забрала корову з телям додому, вперше приручивши її. Коли Ніраручьяба дізналася, що Гіханга захворів, то вона віднесла йому молока, випивши якого він одразу видужав. Вона розповіла йому про те, що це були за "ліки”. Тоді Гіханга захотів також мати корову, але Ніраручьяба відмовилася її йому віддавати. Він звернувся по допомогу до чаклунів і вони повідомили йому день, коли з озера мала вийти велика кількість корів. Цар влаштував засідку і зміг захопити стада корів.

Міфологія ньоро (бантумовна група Між озер`я).

Згідно з міфами народу ньоро корів створив культурний герой-деміург Руханга.

Міфологія ганда (Центральна Африка).

Згідно з міфами народу ганда корів та інших домашніх тварин приніс з собою з неба Кінту, який був першопредком і першою людиною, яка почала жити на землі. Також за легендою після своєї смерті Кінту був загорнутий в коров’ячу шкуру.

Міфологія шиллуків (Судан).

В міфології шиллуків корова (білої або світло-сірої масті) відіграє важливу роль у процесі творенні людей і тварин – вони вийшли з гарбуза, який вона принесла з води.

Міфологія народу нуер (Південний Судан).

Згідно з міфологічними уявленнями народу нуер корова була створена деміургом і культурним героєм Квотом.

Міфологія племені вагого (Африка?).

Люди з племені вагого приносили в жертву чорних корів під час ритуалу викликання дощу (колір жертви явно ототожнюватися з хмарами, які уся очікували побачити на небі). Ритуал цей здійснювався на могилах померлих предків.

Міфологія готтентотів.

Згідно з міфами готтентотів корова допомогла відродитися у вигляді бичка їх померлому предку і культурному герою-трікстеру Хейтсі-Ейбібу. Вона зачала від трави, яку з’їла на пасовиську і народила його.








Категорія: Корова | Додав: terworld (03.08.2009)
Переглядів: 1424 | Рейтинг: 5.0/7 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: