Єгипетська міфологія. В образі зайця вшановувалася богиня Гермопольського ному Унут. Китайська міфологія. Згідно з китайськими легендами зайці допомагали богині Сі-ван-му ("Володарці Заходу”) товкти в ступах зілля безсмертя. Можливо, з цим пов’язане також те, що половину тіла міфічної істоти біцзяньшоу, яка була символом Заходу, була заячою. Також згідно з іншими міфами заєць, якого називали Юе ту ("Місячний заєць”), Лін ту ("Чудесний заєць”) або Юй ту ("Нефритовий заєць”) жив на Місяці і цілий рік товк у ступі зілля безсмертя. Китайський бог війни і багатства Гуань-ді мав коня по кличці Чіту, що означає "Червоний заєць’. В своєму трактаті "Беньцао ган му” ("Відомості з фармакології”, ХVI) Лі Ши-чжень повідомляє, що відомий китайський міфічний дракон Лун мав "очі, як у зайця”. Китайська даоська міфологія. Китайський даоський філософ Ге Хун (IV ст.) в своєму трактаті "Бао Пу-цзи” стверджує, що зайці, які прожили 500 років змінюють свій колір на білий і мають здатність ставати перевертнями. Японська міфологія. В японській міфології є персонаж на ім`я Акахада-но Усагі, що означає "голий заяць”, або за іншим варіантом Инаба-но сіроусагі ("голий заяць з Інаба”). Він присутній в міфі про те, як бог О-намудзі супроводжував своїх 80 братів-богів, які відправилися до країни Інаба на пошуки рук діви Ягамі-хіме. Акахада-но Усагі для того, щоб переправития через потоку скористався хитрощами – він обдурив крокодилів і скористався ними як живим містком. Коли ж вони дізналися про обман то здерли з нього шкуру (напевне, від цього і походить назва "голий заєць”). Брати О-намудзі дали йому підступну пораду омитися морською водою і лягти на гребінь гори але це лише посилило його страждання. Лише О-намудзі як гуманний бог-цілитель дав йому добру пораду для полегшення страждань – омитися у річковій воді і повалятися по цілющому пилку водорості камо. В якості подяки за допомогу Акахада-но Усагі провістив богу, що саме він а не його брати візьме Ягамі-хіме собі за дружину і стане правителем Японії. Ці і подібні сюжет, пов’язані з зайцем були опрацьовані в японській літературі, наприклад, в словнику "Тірібукуро” т. 10 (ХІІІ ст.) та "Кондзяку-моногатарі” (ХІІ ст.). Японці відзначали в січні "день зайця” під час якого за допомогою амулетів удзуті ("Заячий молоточок”) намагалися відігнати злих духів. Айнська міфологія. Серед злих божеств в міфології айнів був величезний "гірський заєць” Іваісепо. Естонська міфологія. В образі хлопчиків, які пасли зайців, іноді уявляли духів ліса в естонській міфології Метсаваймів. Осетинська міфологія. Для того, щоб полювання на зайців було успішним осетини завжди зверталися по допомогу до покровителя птахів Карчікалоя. Це пов’язано з легендою, згідно з якою Карчікалой обмінявся подарунками з покровителем звірів Ансарі – давши йому гірську індичку сам отримав зайця. Адигська міфологія. Згідно з нартським епосом адигів карликове плем’я іспів замість верхових коней використовувало зайців. Коли іспи вимерли, то зайці залишилися в путах і тому з тих часів почали стрибати. Ордоська міфологія. В ордоській міфології згадується чудовисько на ім’я Арга чагаан туулай (Арга Білий заєць), якого культурний герой-деміург Очірвані прикував частинами до сонця і місяця. Міфологія татар-мишарів. У татар-мишарів в образі зайця іноді уявлявся дух-покровитель господарства Йорт іясе. Кетська міфологія. Згідно з віруваннями кетів зайця та інших тварин, які відігравали важливу роль в їх полюванні, були надіслані на землю верховним божеством Єсєм. Мансійська міфологія. В міфології мансі богиня землі Калташ-еква уявлялася в образі зайчихи. Якутська міфологія. У якутів існувала ритуальна заборона вбивати воронів, але коли це все ж таки ставалося, то вони намагалися залишити у нього в дзьобі шматочок шкурки зайця. Це мало слугувати виправданням перед предком якутів Хара Суоруном ("Чорним вороном”) і свідчити про провину вбитого птаха. Мисливці вважали, що Хара Суорун має в такому разі вибачити їх за це вбивство. Міфологія ва (мон-кхмерська група). Згідно з міфами народу ва з велетенського гарбуза, який розколов герой Хкун Хсанг Л`ренг, разом з крабом вийшов і заєць. Міфологія кунг (бушменська група). Заєць є одним з головних персонажів в бушменському міфі про походження смерті. В ньому виникла суперечка між зайцем і місяцем – останній переконував, що люди, так як і він помирають лише тимчасово. Однак заєць місяцю не повірив, тому що він помираючи не мав ніякого поганого запаху, як це натомість трапляється з людьми. Заєць продовжував наголошувати на своїй думці і після смерті свого сина. Побачивши, як заєць плаче над своєю дитиною бог-деміург Цує став насміхатися над ним і врешті розбив йому голову. Дружина вбитого вирішила помститися богу і загостреним кінцем палки-копалки проштрикнула Цує живіт і очі. Потім вона вбила Цує але він воскрес. Міфологія готтентотів. В готтентотському міфі про походження смерті воша, яку місяць послав передати людям, що вони будуть помирати і відроджуватися як і він, доручила це завдання зайцю, тому що він бігає набагато швидше. Але заєць лише сказав людям, що вони будуть помирати як місяць. Місяць образився на зайця за неповну звістку і вдарив його шматком дерева по губі. З тих пір він і мав розсічену губу. Міфологія алгонкінів. В міфах алгонкінів "Великий заєць” виступає в ролі деміурга – він творить світ, знищує злих духів, засновує таємний союз віщунів і стає винахідником рибальських снастей.
