В образі змії в айнській міфології постає одне з головних шкідливих для людей божеств Кінасутунгуру (“Той, хто живе в траві”).
Корейська міфологія.
У давньокорейських племен одним з тотемів та персонажів шаманської міфології була велика змія Куроньї. За народними віруваннями вона приносила багатство і довголіття кожному будинку, тому що в її голові зароджувався сяючий дорогоцінний камінь, завдяки якому вона могла жити більше тисячі років. Міфічні змії-охоронці з чотирма крилами, довгими тілами та роздвоєними язиками зображувалися на корейських бойових прапорах. В корейській міфології змієподібний вигляд мала морська істота Імугі. Вона не перетворилася на дракона і декілька років пролежала нерухомо у воді. За народними корейськими уявленнями на змію мав здатність перевтілюватися один з головних домашніх духів Оп. Дух-охоронець Півночі Хьонму мав вигляд черепахи, яку обвила змія і намагається протистояти їй, висунувши язика. Велика змія завадила людям з царства Сілла зібрати частини тіла свого міфічного засновника і правителя Пак Хьоккосе, яке було розчленоване і впало з неба. Але 5 частин тіла були все ж таки поховані в різних могилах, які отримали назви “Зміїного кургану”.
Іранська міфологія.
В іранській міфології усі отруйні змії вважалися породженням Ангро-Майнью – володаря сил зла і темряви – головного суперника Ахурамазди а також верховного божества зла Ахрімана. (“Молодша Авеста”). За увленнями іранців син арабського царя Мардаса Заххак, який захопив престол в Ірані і встановив тисячолітнє царство зла, мав на своїх плечах по змії, яких треба було кормити людським мозком. Вони виросли у нього від поцілунків злого демона Ібліса. Щоденно йому приносили в жертву двох юнаків, щоб використати їх мозок для корму зміям (“Шахнаме”). Верхи на зміях (поряд з іншими тваринами) виступали злі демони деви під час їх боротьби з іранським героєм Рустамом. Він обложив їх місто і отримав перемогу (Согдійський твір V ст.).
Турецька міфологія.
В турецькій міфології в образі змії постає дух-охоронець поля тарла-бекчісі. У такому ж вигляді перед людьми показувався злий дух-домовий Ев бекчісі.
Міфологія монгольських народів.
Згідно з міфами ряду монгольських народів зміїв та інші тварини створив бог-деміург Ерлік, який також володів царством мертвих. Персонажем в монгольській міфології є гігантський змій Аврага Могой (його ім`я має різні модифікації : у бурят - Абарга Могой, у калмиків - Аварга Мога, у тувинців – Амирга Могус, Амирга Мос і т. д.), який напевне є праобразом світового змія, який жив під землею або під водою. Він створював людям багато проблем, викрадаючи їх самих та їх домашніх тварин. Зрештою богатир покарав його, заваливши камінням печеру, яка була його лігвом. Також Аврага Могой здійснив напад на гніздо гігантського птаха Хангарід (Гаруда) але один з героїв врятував її пташенят. Сам Гаруда вважався вічним ворогом зміїв. Змієподібними в міфології монгольських народів виступають чудовиська мангуси. Здатність перетворюватися на отруйну строкато-жовту змію мав міфічний тангутський государ Шидургу-хаган. Згідно з міфом зі зміїного яйця народився перший лусут (дух-хазяїн водоймищ, гір та ін. місцевостей) Лу-ван Луін Джалбо, а від нього пішли усі інші. Санскритський варіант його імені Нагешвара-раджа означає “государ – володар змій”.
Міфологія тюркомовних народів Малої і Середньої Азії, Казахстану, Поволжя, Північного Кавказу і Західного Сибіру.
Згідно з віруваннями тюркомовних народів один з найвідоміших у них злих демонів Аждарха з`явився шляхом перетворення на нього змія, який прожив довгий час (за одним з варіантів 100 років).
Ордоська міфологія.
Зі зміїним хвостом в ордоській міфології уявлялося огидне чудовисько Раху, яке мало 10 голів з 10 тисячами очей.
Казахська міфологія.
В казахській міфології в образі змії постає смерть, яка вкусила першого шамана і їх покровителя Коркута. Вона зробила це, коли він заснув на килимі, який розіслав на поверхні Сирдар’ї.
Таджицька міфологія.
Володарем гірських зміїв і драконів таджики вважали великого чаклуна Шохі Морона (“Зміїний цар”), який жив на гірських вершинах, що ховалися за хмарами. В образі змій в таджицькій міфології уявлялися жіночі духи Парі. Тільки доброзичливі зображувалися в якості неотруйних білих та жовтих змій, а злі завжди виступали як небезпечні отруйні.
Міфологія татар-мишарей.
В народних віруваннях татар-мишарей існував злий демон у вигляді вогняного змія Аждарха. Згідно з легендами він пробирався до будинків вдів в образі їх померлих чоловіків і жив з ними деякий час. Але зрештою ці жінки захворювали і помирали.
Чуваська міфологія.
Згідно з народними віруваннями чувашів злий дух Вупар часто поставав в образі вогняного змія. Він накликав на людей хвороби та різні кошмари.
Міфологія алтайських народів.
В міфах алтайців чорна змія слугувала замість батога богу-деміургу і правителю царства мертвих Ерліку.
Бурятська міфологія.
В бурятській міфології царем змій вважався Алтан толь (“Золоте дзеркало”).
Кетська міфологія (Сибір).
Згідно з уявленнями кетів змії (разом з іншими шкідливими і некорисними для людини тваринами) виникли в результаті спалення жіночої богині зла Дотетем (за іншими варіантами – Калбесем або Хоседем). Вона була кинута до вогнища людиною на ім`я Хасингет, якій Дотетем намагалася завдати шкоди.
Самодійська міфологія.
В самодійській міфології (у селькупів) змії вважалися тваринами, які надають допомогу шаманам.
Грузинська міфологія.
В образі змія (за іншою версією – дракона), який сидить на ланцюгу, в грузинській міфології постає помічник божества Гвеліспері. В грузинському міфологічному фольклорі зачарованою в образі змії або якоїсь іншої тварини постає золотоволоса красуня Мзетунахаві.
Абхазька міфологія.
Герої абхазького нартського епосу намагалися отруїти могутнього богатиря Нарджхеу за допомогою червоної змії, яку вони розрубали на шматки і додали у вино. Він відмовився пити першим, але коли все ж таки був змушений це зробити, то процідив вино через свої стальні вуса і залишився живим.
Осетинська міфологія.
В осетинській міфології змієподібний вигляд мало чудовисько Руймон.
Вірменська міфологія.
У вірменів з давніх часів був поширений культ змій і тому їм присвячено багато міфів. Вважалося, що священні змії живуть в печерах, де мають свої палаци. У зміїних царів на голові дорогоцінний камінь або золоті роги. Кожен цар також мав своє військо. У вірменській міфології змії символізували собою темряву і тому вважалося, що з дня створення світу злі відьми гішерамайрер (“матері ночі”) зі зміями в руках переслідували сонце. Якби цим відьмам вдалося побачити сонце, то усі люди загинули б а земля вкрилася зміями. У вірменській міфології в образі змій постають дракони вішапи. Вони уособлювали собою грозову бурю або хмари і один з найбільших вішапів поглинав сонце, що призводило до сонячного затемнення. Згідно з народними уявленнями вони живуть на небі, а також в горах і великих озерах. В епосі (зокрема, “Віпасанк”) вішапи часто постають в образі чудовиськ, які заволоділи водними джерелами і вимагають людей приносити їм в жертву дівчат. Боротьбу з ними ведуть герої, які в основному досягають перемоги. В деяких міфах в образах рогатих вішапів персоніфікуються гори Загрос і Тавр. Житлом змій вважалася гора Масіс (Арарат). Тут же, а також у підніжжя гори згідно з епосом “Віпасанк” жили нащадки вішапів – вішапазунки і вішапіди. На вершині гори нібито жив цар змій, на голові якого був дорогоцінний камінь. За легендою один раз на 7 років усі змії з навколишньої місцевості сповзалися до свого царя. Згідно з вірменськими міфами головними ворогами царя Тиграна були мани, тобто мідяни (слово “ман” означає змія). Їх очолював дракон Аждахак, який був їх тотемним предком (змієм).
Чечено-інгуська міфологія.
Чеченці і інгуші вважали змію покровителем людей.
Міфологія лакців (Дагестан).
Згідно з віруваннями лакців в образі змія з ногами і золотими рогами часто поставав добрий дух-покровитель роду і домашнього вогнища Кіні.
Міфологія аварців (Дагестан).
В образі білої змії в міфології аварців постає добрий дух-охоронець домашнього вогнища Каж (за іншим варіантом міфу Кажа замінює Хоноборох, ім`я якого означає “Яйце-змія”).
Міфологія гідатлінців (Дагестан).
В міфологічних уявленнях гідатлінців змія була уособленням води, дощу і блискавки.
Міфологія мон-кхмерської групи народів.
В мон-кхмерській міфології значну групу божеств складали змії Наги, які жили в воді та під землею і мали здатність перетворюватися на жінок. Згідно з міфом засновник кхмерської держави Прах Тхон зміг проникнути в світ Нагів за допомогою дерева, яке щоночі занурювалося під землю. Там він і одружився на доньці зміїного царя. З того часу жінка-Наг стала одним з головних персонажів кхмерських династійних міфів. За одним з них кхмерський король мав проводити ночі разом з багатоголовою жінкою-Нагом, від чого навіть залежав добробут країни. Зображення Нагів досить часто трапляються на барельєфах Ангкора.
Міфологія народу самре (мон-кхмерська група).
За міфологічними уявленнями народу самре в образі змії часто поставало зле божество Окнха Меас, яке завдавало різної шкоди людям і приносило їм хвороби.
Міфологія палаунів (мон-кхмерська група – Бірма).
В міфології палаунів праматір’ю різних народів і династій є дівчина-змія (нага) Тузанді. Вона народила 3 яйця, з яких вийшли правителі і народи. Згідно з народною легендою чоловік, який народився з яйця одружився з дівчиною-нагом, яка мала людський вигляд. Але одного разу їх донька побачила, що її мати має тіло змії. Дізнавшись про це мати більше не повернулась додому, але залишила доньці на пам'ять сукню з переливними кольорами і головний убір у вигляді капюшону кобри. З тих пір жіночий костюм палаунів зберігав цей вигляд.
Міфологія ва (мон-кхмерська група).
Згідно з міфами народу ва нага (жінка-змія) була дружиною одного з нащадків героя Хкун Хсанг Л`ренга і народила йому сина-тигра, який став королем і заснував місто Вінгмай на північному-сході Бірми.
В`єтська міфологія.
Володарем змій та інших водних істот у в`єтській міфології вважався дух Онг Кут. Він сам зображувався у вигляді змії, але без хвоста, який йому ненароком відрубали. На велику кількість змій та різних чудовиськ під час боротьби з ворогами перетворювався культурний герой і першопредок в міфології в`єтів Лак Лаунг Куан.
Міфологія ахомів (тайська мовна група – Індія).
Згідно з міфами ахомів світова змія Лака разом з крабом були істотами на яких трималася земля, створена богом-деміургом Пхатувчунгом. Він створив їх з двох частин тіла бога Кхунтхівкхами.
Міфологія лаотянців (тайська група).
В міфології лаотянців змієподібними півбогами вважалися наги. Вони утворили ціле королівство на території Лаосу, яким правив Кхаттханам. Наги вважалися духами-захисниками країни. Вважалося, що столицю Лаосу Луангпрабанг охороняють 12 Нагів на чолі з Тхао Бунсонгом і Тхао Тонгкхуангом. За вказівкою Нагів нібито було збудовано місто Вьєнтян, яке було столицею одного з князівств. За народними уявленнями в сезон дощів Наги жили в озерцях і на рисових полях, а в сухий – плавали в річках. Вважалося, що Наги сприяють родючості рисових полів і тому влаштовувалися народні обряди, які мали полегшити їх перехід з річок до внутрішніх водоймищ. Також Наги могли жити в скелях. В період середньовіччя в лаоських трактатах згадувалися 15 царів Нагів (прайя нак), місцем проживання яких вважали пороги та місця злиття річок. Найбільш могутніми були Пха Сиа, Який охороняв північ країни, і Паксопроп. Могутнім жіночим божеством-Нагом у лаотянців була Нанг Кангрі, а її діти були духами-охоронцями окремих місцевостей країни.
Міфологія тхай (тайська група – В’єтнам).
Образ змії в міфології народу тхай мало божество води Туонглуонг. За народними уявленнями воно мешкало в найбільш глибоких місцях водоймищ.
Міфологія кхонтхаі (Таїланд).
В різних районах Таїланду кхонтхаі вшановували духа місцевості Фаньянага, який мав змієподібний образ і захищав людей.
Міфологія ібанів Саравака (Східна Малайзія).
За міфологічними уявленнями ібанів в зміїному вигляді іноді поставав бог Петара, який був володарем нижнього підземного світу.
Балійська міфологія (Індонезія).
Згідно з міфами балійців світовий змій Антабога відіграв важливу роль у створенні світу – шляхом медитації він створив черепаху, на яку лягли дві сплетені змії, що стали основою світу.
Міфологія нгаджу острова Калімантан (Індонезія).
Вигляд змії в міфології народу нгаджу мала богиня нижнього підводного світу Джата. Вона жила в ньому разом зі своїми підданими – крокодилами. Земля, створена Махаталою, згідно з уявленнями нгаджу, лежить в світовому океані між головою і хвостом Джати і спирається на її горб. За іншою версією міфу Джата оповила землю і кусає себе за свій хвіст.
Міфологія батаків (острів Суматра – Індонезія).
Правителем підземного царства, згідно з міфологією батаків, був змієподібний Наг Падоха, якого вважали одним з 3-х втілень бога-творця Мула Джаді. Іноді з Нагом ототожнювали рогатого змія Пане на Болона, якого також вважали повелителем нижнього царства і морської стихії. Згідно з легендами він за рік обертався навколо землі, несучи війни, епідемії та інші різноманітні нещастя.
Міфологія ніасців (Західна Індонезія).
В міфології ніасців змії, напевне, ототожнювалися з підземним світом. Доказом цього є те, що змія була символом бога нижнього світу Латуре Дане, який приносив хвороби, смерть, землетруси та негоду. Згідно з міфом змію створила з кільця богиня-трікстер Сілеве Нацарата для того, щоб вона тримала землю.
Міфологія кайанів (острів Борнео).
Кайани відмовлялися протягом року полювати на змій в якості покаяння за те, що під час зведення будинку вони “образили” духів багатьох дерев. Вони вірили в те, що духи продовжують жити в деревах і після того, як їх зрубають.
Міфологія населення Нової Гвінеї.
Перед походом до лісу туземці Нової Гвінеї вбивали та спалювали змію, а її золою змазували собі ноги. Це вважалося прекрасним магічним засобом проти укусів змій.
Міфологія хауса (Судан).
Згідно з міфом, родоначальник народу хауса Баво отримав згоду богині полювання Даури на одруження з ним тільки після того, як вбив змія, який жив в колодязі її міста.
Міфологія кпелле і менде (Західний Судан).
Племена кпелле і менде вважали змію засновником та покровителем релігійних таємних союзів.
Дагомейська міфологія.
В дагомейській міфології змія відіграє досить велику роль. Провідним її персонажем є Айдо-Хведо – змія-веселка. Вона була центром навколо якого оберталися уявлення населення Дагомеї про створення світу та різні природні явища. При цьому в різних міфах особливості її появи та діянь трактуються по-різному. Згідно з народними віруваннями Айдо-Хведо взагалі була першою істотою, яка з`явилася на Землі, а за іншим варіантом вона прийшла разом з першими жінками і чоловіками, які почали заселяти землю. Інші міфи взагалі називають її деміургом, який приймав безпосередню участь у створенні Землі. Пересуваючись по землі, вона створила її поверхню. Її екскременти перетворилися на гори, тому в них знаходять різні багатства. Змія тримає Землю, згорнувшись кільцем і закусивши свій хвіст. Коли вона ворушиться, щоб влаштуватися зручніше земля починає трястися і відбуваються землетруси. Вона живе в морі, тому що не любить спеки а харчується залізом, яке для неї роблять червоні мавпи, які також живуть в морі. Дагомейці вірили, що в разі якщо у мавп більше не буде цієї “їжі” то змії доведеться кусати свій хвіст і це призведе до великої катастрофи – земля, яка і так перевантажена горами, великими тваринами і деревами, сповзе в море і прийде кінець світу. З Айдо-Хведо пов`язувалось таке природне явище як веселка. Веселка з`являлася на небі тоді, коли змія спливала з моря на поверхню і була її відображенням. З іншим варіантом міфу взагалі існують дві Айдо-Хведо (можливо, навіть вони є близнюками) – одна з них живе в морі, а друга на небі в образі райдуги і по ній блискавки потрапляють на землю. Найбільшим вшануванням Айдо-Хведо користувалася в місті Вайдах, де її вважали предком правлячого роду. Тут було зведено святилище поблизу бавовняного дерева. В ньому знаходилася велика кількість змій боа, яких заборонялося вбивати і яким приносилися жертви, напевне, як уособленню Айдо-Хведо. Прийшовши в пантеон богів фон (дагомейців) Айдо-Хведо поступається роллю деміурга богу Маву-Ліза і навіть стає його служницею, носячи його в своїй пащі. Змію починають називати “набедреники пов`язками Маву-Ліза, розкладеними для просихання”. Сину Маву-Ліза – божеству грому Хевіозо Айдо-Хведо допомагає приходити на землю. За міфологічними уявленнями дагомейців першу змію створив бог-трікстер Легба. Він поклав її біля дороги, яка вела до ринку, і наказав кусати усіх хто проходив мимо. Після того, як змія кусала чергову людину з’являвся Легба і пропонував свою допомогу за певну винагороду. Чоловік на ім’я Аве зацікавився заняттям Легби і тоді він вирішив передати йому свої магічні знання, за допомогою яких він почав лікування зміїних укусів.
Міфологія догонів.
Догони вірили, що одразу після створення світу богом Аммою смерті ще не було і люди, досягши похилого віку перетворювалися на зміїв. Ночами вони приповзали до жител людей у пошуках їжі. Потім ці змії перетворювалися на духів, яких називали єбан. В образ пів людей – пів зміїв в міфології догонів постають божественні близнюки – боги води Номмо, які були породжені землею. Вони мали червоні очі і роздвоєні язики, гнучкі кінцівки і гладкі та зелені тіла. Всього у них було 8 верхніх і 8 нижніх кінцівок. Згідно з міфами догонів у них було 8 першопредків і один з них повстав проти інших, перетворившись на величезну змію але люди вбили його і з’їли тіло, а голову віддали першопредку-ковалю. Він закопав голову а зверху могили поклав камінь. За легендами догонів їх першопредок Лебе воскрес після смерті, тому що коли його могила була розкопана, то там було виявлено лише живу змію (в неї, напевне, втілився Лебе). Ця змія привела догонів підземним шляхом на нові землі, де вони і оселилися.
Міфологія йоруба.
В міфології йоруба божество райдуги Ошумаре іноді уявлялося змією, яка жила в підземному світі і час від часу виходила з землі пити воду з неба.
Міфологія ігбо (Нігерія).
Змія вважалася символом бога грому Амаде Онхіа у народу ігбо.
Міфологія гбанде (Ліберія).
У народу гбанде змія вважалася покровителем деяких таємних релігійних союзів.
Міфологія бамілеке (Камерун).
У народу бамілеке існував звичай приносити жертви змії, коли у людини народжувалися близнюки. Це може свідчити про те, що змії і близнюки вважалися істотами небезпечними для людей.
Міфологія дан (Західна Африка).
В міфології народу дан люди-близнюки від народження вважалися пов’язаними з чорною змією. Це свідчить про віру в те, що близнюки мають звірине походження.
Міфологія народів району озера Вікторія.
У ряду народів, які мешкають в районі озера Вікторія змії вважалися священними тваринами, зокрема, від змій, які живуть в озерах залежить рівень води в них.
Міфологія бантумовних народів ньяруанда і рунді (Центральна Африка).
В міфі про походження смерті оповідається про те, що бог-деміург і голова пантеону Імана помилково прийняв змію за людину і наділив її безсмертям. На слідуючий день він зрозумів свою помилку і заповів людям вбивати змій. Люди ж тепер стали смертними.
Міфологія бантумовних народів групи монгонкундо (Центральна Африка).
Здатність перетворюватися на змію (кобру) або “входити” в неї мав епічний персонаж Ліанжа (Епос “Нсонго і Ліанжа”). Він же переміг в боротьбі величезного змія Індомбе.