Середа
20.09.2017
19:37
Форма входу
Категорії розділу
Антилопа [1]
Бабак [1]
Бабуїн [1]
Бандікут [1]
Баран і вівця [1]
Барс [1]
Бик [2]
Білка [1]
Борсук [1]
Броненосець [1]
Буйвол [1]
Ведмідь [1]
Вепр [1]
Верблюд [1]
Віл [1]
Вовк [1]
Газель [1]
Гієна [1]
Гірський баран [1]
Горностай [1]
Дикий кіт [1]
Дикобраз [1]
Заєць [1]
Іхневмон [1]
Їжак [1]
Кенгуру [1]
Кінь [2]
Кіт [1]
Коза і цап [1]
Козуля [1]
Койот [1]
Корова [1]
Кріт [1]
Кролик [1]
Куниця [1]
Лама [1]
Лань [1]
Ласка [1]
Лев [1]
Леопард [1]
Летюча миша [1]
Лисиця [1]
Лось [1]
Мавпа [1]
Мамонт [1]
Марал [1]
Миша [1]
Морська свинка [1]
Мул [1]
Носоріг [1]
Окапі [1]
Олень [1]
Опосум [1]
Осел [1]
Павіан [1]
Пантера [1]
Пацюк [1]
Пума [1]
Рись [1]
Свиня і кабан [1]
Слон [1]
Собака [1]
Соболь [1]
Тапір [1]
Тигр [1]
Тур [1]
Тхір [1]
Хом`як [1]
Шакал [1]
Шимпанзе [1]
Ягуар [1]
Як [1]
Пошук
Друзі сайту
Сайт по історії тероризму - terworld.narod.ru
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міфологія - дивовижний світ

Каталог статей

Головна » Статті » Тваринний світ » Бик

Частина І
БИК.

Частина І.

Грецька міфологія.

Бик дуже часто зустрічається в грецьких міфах як дійова особа, на яку перетворюються боги, також як священна або жертовна тварина.
Бик виступає як священна тварина Зевса. Щороку в Афінах проводилося свято Буфоній, присвячене Зевсу. Бик при цьому був жертвою, яку вбивали сокирою. Свято мало певний ритуал, якого завжди дотримувалися жерці. Один з них вбивав бика і потім швидко тікав нібито прагнучи приховати свою провину у його смерті. Далі розігрувалася церемонія пошуку вбивці із залученням державних установ, а саме архонта басилевса, який розглядав судові справи. В ході "процесу” усі жерці звалювали провину у вбивстві один на одного і нарешті винуватцем вбивства визнавалася сокира. В якості покарання її топили в морі. Далі м'ясо жертовної тварини з’їдали і відбувався ритуал його оживлення. Це символізувало воскресіння Зевса, який поставав в образі бика.
Закохавшись у Європу Зевс обернувся на білосніжного бика з величезним підгруддям і крихітними ріжками з перлів, між якими була чорна смужка. Таким чином він прагнув зробити враження на Європу і їй дійсно сподобався цей бик, який виглядав дуже миролюбно. Вона почала гратися з ним, прикрашати його роги вінками і залізла до нього на спину. В цей час бик несподівано потягнув її за собою в море. Далі цього бика греки ототожнювали з сузір’ям Тільця. Скоріше всього цей міф є відображенням історичних подій, а саме військових набігів еллінів з Криту на Фінікію (на Криті був поширений культ бика і тому він і міг символізувати еллінів-нападників). Грецький історик Малала розповідає, що цар Криту Тавр (а це і означає "бик”) здійснив напад на фінікійське місто Тір і вивіз багато полонених, включно з Європою.
Бик тісно пов'язаний з культом Діоніса. Він часто постає в образі бика (особливо на Криті). Таким чином, в очах греків він уособлював в собі життєву потужність стародавнього бога природних сил. В деяких районах Греції його зображували як дитину з рогами бика або з "рогом достатку” в руках, який він вирвав з голови бика (при цьому його називали Плутодотом – "Тим, хто дає багатство”).
Міф про "ріг достатку” має відношення і до Геракла. Він фігурує в суперечці між Гераклом і річним богом Ахелоєм за руку Деяніри. Ахелой мав три обличча, зокрема він з’являвся як бик і людина з головою бика. Він вступив в бій з Гереклом в образі бика. Геракл вхопив його за роги і кинув на землю, при цьому один ріг відломився. Тут у різних міфографів існують різні дані про долю цього рога. За однією з версій Геракл повернув ріг Ахелою але в обмін на ріг кози Амалфеї. За другою цей ріг обміняли на ріг Амалфеї наяди і Геракл вручив його як нагороду своїй нареченій Деянірі. За третьою версією Геракл взяв цей ріг з собою в Аїд щоб подарувати його Плутосу. Тут Гесперіди наповнили його золотими плодами і відтепер він почав називатися "рогом достатку”. Ріг бика дійсно вважався вмістищем родючості і , можливо, священним предметом. Є дані, що святилище Аполлона на осторі Делос було складене саме з рогів бика. На одній з печаток мінойського періоду зображувалася якась богиня, яка стоїть на олтарі, складеному з рогів бика. А за старовинним ритуалом ріг бика діставався кандидату на царство в боротьбі з биком або людиною, яка його символізувала.
Тобто тут можна побачити, що греки мали різне уявлення про походження славнозвісного "рога достатку”.
Діоніс постає в образі бика в міфі про трьох доньок Мінія, які відмовилися приймати участь у вакхічній ході. Перетворившись на бика та інших тварин він покарав їх за це, позбавивши глузду.
Під час свята несамовитих жінок на Лінеях (вони проводилися на честь Афіни і Семели) приносився в жертву однорічний бичок, який символізував Діоніса. При цьому його туша розрізалася на дев’ять частин – одна частина засмажувалася, а усі інші учасники ритуалу їли у сирому вигляді.
Бик виступає в якості священної тварини Орфея, якого ототожнюють з Діонісом. Орфіки, яки особливо вшановували Орфея і створили його культ мали ритуал його поїдання в образі бика. Також з Діоніном ототожнюють Загрея – він первтілюється в бика, коли рятується від переслідування Титанів.
Бронзовий бик був символом Геліоса. В ряді грецьких колоній, виведених з Корінфу і Родоса на Сицилію існував культ, в якому вшановувалися "небесні бики” Геліоса. Бики приносилися в жертву Геліосу, про що свідчить міф про трьох доньок співправителя Арголіди Прета, на яких боги наслали душевну хворобу. Віщун Меламп допоміг їх вилікувати, порадивши Прету принести в жертву Геліосу 20 червоних биків (червоних напевне тому що це був колір Геліоса як бога сонця).
У вигляді бика постає Арес у міфі про Паріса. Паріс почав влаштовувати бої між биками і пообіцяв подарувати золоту корону тому бику, який переможе його найкращого бика. Тоді Арес перевтілився в бика і переміг і виграв винагороду.
Артеміда вважалася покровителькою биків і мала відповідний епітет – Тавропола. Бики приносилися в жертву Деметрі через їх плодючість.
Культ бика особливо пов'язаний з Критом, Родосом і Афінами.
Багато міфів, у яких фігурує бик, пов’язані з Критом. Це можна пояснити тим, що "небесний бик” був символом критської правлячої династії Мідаса. Для охорони острова Зевс подарував Міносу мідного бикоголового стража Талоса, якого також називали Тавр, тобто "бик”. На Криті вже в давні часи почали проводити бої між биками про що збереглися згадки в багатьох витворах мистецтва, особливо на фресках. Також тут існував релігійний обряд, який влаштовувався на арені для бою биків. В ньому приймали участь юнаки та дівчата. Вони по черзі хапалися за роги бика, який на них нападав і перекидом перекочувалися між рогами і лопатками тварини.
Досить довга історія пов’язана з так званим "биком Мідаса”.Вона почалася з суперечки, яка виникла у нього з братами за критський трон. Мідас почав вихвалятися, що боги постыйно прислухаються до усіх його молитов. Він звів олтар на честь Посейдона і приготувавшись до жертвоприношення попрохав його щоб жертовний бик з’явився прямо з моря. Диво дійсно сталося – з моря приплив сліпуче білий бик. Мідас був вражений його красою і залишив його живим, принісши в жертву іншого бика. Посейдона образила така зневага і він зробив так, щоб дружина Мідаса Пасіфая закохалася в цього бика. Дедал допоміг їй задовольнити свою пристрасть. Він сконструював пустотілу дерев’яну корову, яку було доставлено до Гортіни, де пасся бик. Пасіфая залізла до цієї корови і бик покрив її. В результаті народився Мінотавр – чудовисько з головою бика і тілом людини. Його також називали Астерій, що означає "Сонячний” або "Небесний”, що вказує на зв'язок з династією Мідаса.) Після цього Мідас помістив Пасіфаю і Мінотавра в Лабіринті в Кноссі.
За іншим варіантом цього міфу Посейдон покарав Мідаса таким чином за те, що він приніс йому в жертву свого другого а не першого за красою бика. За іншими даними такою пристрастю покарав Пасіфаю Зевс або Афродіта.
Цей Критський бик здичавів і почав спустошувати увесь острів, вивергаючи спопеляюче полум’я. Особливо він відзначився по берегам ріки Тефрін, завдаючи великої шкоди селянам. Слава про нього розійшлася далеко за межі острова і здійснюючи свої подвиги Геракл отримав завдання спіймати цього бика (хоча деякі міфографи стверджують, що Геракл мав спіймати того бика, який викрав Європу). Це стало сьомим його подвигом. Після тривалого двобою Геракл подолав Критського бика і переправив його до Мікен, де Еврисфей присвятив його богині Гері і відпустив на волю. Але Гера відмовилася від цього подарунка і відправила бика спочатку до Спарти а потім в Аркадію і до Марафона. Тут бик почав у великій кількості вбивати людей між містами Пробалінф (ця назва перекладається як "Дикий бик”, що свідчить про існування тут культу бика) і Трикорінф. Про це почув афінський герой Тесей і вирішив покласти край цим безчинствам. В результаті двобою Тесей вхопив бика за роги і протягнув його вулицями Афін до крутого пагорба на Акрополі, де приніс його в жертву Афіні або за іншими даними Аполлону. Але дехто з міфографів (Теон Олександрійський) вважають, що Критський і Марафонський бики зовсім не пов’язані між собою.
Далі Тесей також переміг Мінотавра, якому в жертву приносилися дівчата і хлопці з Афін. За одними даними він просто переміг його в Лабіринті, а за іншими доставив його до Афін.
Згідно з даними Плутарха і Страбона Тесей став першим афінським царем, який почав карбувати монети, причому із зображенням бика. Невідомо, що це символізувало, можливо його перемогу над Мінотавром або биком Посейдона. З цього часу ці монети стали своєрідним еталоном для усієї Греції і почали говорити "вартість в десять биків”, "вартість в сто биків” і т. д. В Афінах був рід Бутадів, які мали своїм символом голову бика і почали карбувати монети з таким зображенням. Можливо, саме від них пішов міф про монети з биком у Тесея. Тим часом на Криті ще до Тесея використовувалися в якості грошової одиниці мідні зливки певної ваги, які мали офіційне клеймо у вигляді голови бика або лежачого теляти.
Згідно з однією з версій міфу білий бик став причиною смерті сина Тесея Іпполіта. Він з’явився прямо з морської хвилі, коли Іпполіт їхав колісницею через Істмійський перешийок. Коні злякалися бика і понесли в результаті чого Іпполіт розбився.
Геракл також мав епітет "Буфаг” ("Той, хто їсть биків”). Міф пояснює це тим, що Геракл змагався з Лепреєм у тому хто з’їсть більше м’яса биків але програв. Скоріше всього цей епітет пов'язаний з тим, що люди, які його вшановували, їли м'ясо жертовних биків.
Товариш Геракла Філій, проходячи випробування, також боровся з биком і привів його до олтаря Зевса.
На острові Родос існував культ сонячного бога Атабірія, священною твариною якого був бик. Він фактично ототожнювався з хетським богом-сонцем Тесупом, культ якого існував тут ще до еллінського завоювання. На Родос втік син Міноса Алтмен. Він побудував в місті Камірій олтар Зевсу і навколо нього встановив мідних биків, які голосно ревіли, коли острову загрожувала якась небезпека. (Страбон і Аполлодор). Як вважають, рев биків відтворювався обертанням на мотузці великих раковин, які називали "бичими”. Також рев биків імітувався під час різних містерій, що мало відлякувати злих духів. З биком пов’язані магічні уявлення про викликання дощу тому що рев биків за народними віруваннями провіщав грозу. Для цього і використовувалися раковини на мотузках. При цьому для імітації блискавок розмахували смолоскипами і тому биків вважали наділеними вогняним диханням.
Для того, щоб отримати золоте руно Ясон запряг двох вогнедишних биків царя Колхіди Еета, створених Гефестом, і зорав поле присвячене Аресу. В цьому йому допомогла Медея.
Міфи про двобій Геракла, Тесея і Ясона з биками пояснює ритуал, згідно з яким поєдинок з биком або з людиною, яка його зображувала, був необхідним випробуванням для кандидата на царський престол (такий ритуал існував в Греції, Малій Азії, Вавілонії та інших регіонах). Перемога символізувала здобуття царської влади.
Бик виступає як жертовна тварина в міфі про Прометея, який намагався вирішити суперечку, яка винила в Сікіоні, щодо того яку частину жертви треба віддавати богам, а яку залишати людям. Прометей зняв з бика шкуру і зшив з неї два мішка, до яких склав частини туші тварини. До одного він склав усю м’якоть, прикривши її тельбухами, а до іншого усі кістки під товстим шаром жиру. Коли Зевс обирав з цих двох мішків то він розгадав задум Прометея але не показав виду і забрав мішок з кістками і жиром, які відтепер мали належати богам. Однак Зевс вирішив провчити Прометея за обман і забрав у людей вогонь, заявивши, що хай люди їдять свою м’якоть сирою. Цей міф, скоріше всього, можна вважати комічною розповіддю-поясненням того, чому богам жертвують лише кістки зі стегна і жир тварин.
Фанет однією з чотирьох своїх голів мав голову бика. Це свідчить про те, що бик символізував одну з частин року.
Біли бики приносилися в жертву Гері Аргоській , про що свідчить міф про Клеобіса і Бітона. Вони за традицією везли священну колісницю до храму Гери в Аргосі а потім приносилися в жертву, але в міфі їх місце зайняли два брати.
Бики фігурують в міфі про віщуна Мелампа. Його брат Біант закохався в свою двоюрідну сестру Перо але її батько Нелей пообіцяв видати її заміж лише за того, хто приведе йому прекрасних биків царя Філака, який любив їх більше усього на світі. Меламп, завдяки тому, що навчився розуміти мову птахів, дізнався, що тому, хто спробує вкрасти цих биків віддадуть їх у подарунок, але за це викрадач має пробути рік в ув’язненні у Філака. Мелампа дійсно спіймали під час спроби вкрасти биків і він відсидів рік у Філака врешті отримавши і стадо і Перо. Двох биків зі стада він приніс в жертву Аполлону.
Бик, якого надіслала Артеміда, вбив Тмола, який зґвалтував її служницю Аріппу.
До рогів дикого бика прив’язали Дірку, яку охопив вакхічний екстаз і він вбив її.
Походження племені таврів (тобто "биків”) міф пояснює тим, що бог Осіріс запряг биків і виорав їх землю. (Еврипід і Аполлодор). Їх земля – Таврида – виступає в міфі про Іфігенію.
Бича кров вважалася греками дуже отруйною, тому що її наділяли магічними властивостями. Особливо на Криті і в Мікенах її використовували як магічний засіб для підвищення врожайності зернових і плодових дерев. Для цього кров розводили з великою кількістю води і обприскували поля. Пити кров без загрози для життя могли лише жриці, зокрема в оракулі Гери поблизу Паг. Вважалося, що жриця землі може пити все, що п’є земля. Деякі міфічні персонажі використовували бичу кров як засіб для самогубства, зокрема Есон та фригійський цар Мідас. Останній зробив це тому що, не зміг знести, що усі дізналися про те, що у нього з’явилися ослячі вуха. На бичій крові клялися у вірності своєму брату Атланту п’ять пар-близнюків Титанів.
Щит з семи бичих шкур мав Аякс.
Греки вірили, що для збільшення врожаю під час жнив треба прив’язати до рогів або шиї биків дорогоцінні камінці, які вони називали "древесними агатами”.

Римська міфологія.

Бики були тваринами присвяченими богу Марсу. Разом з іншими його священними тваринами вони мали вести присвячених богу юнаків, народжених навесні, і вказувати їм місця для поселень. Також бики приносилися в жертву Марсу, Юпітеру і богу лісів Сільвану.
Шанувальники Марса (або Мамерса) з італійського племені самнітів зображували на своїх шоломах роги бика – його священної тварини.

Єгипетська міфологія.

Боги у вигляді биків вшановувалися в багатьох єгипетських номах. Згідно з одними демотичним папірусом спочатку усі боги чоловічої статі були биками з шерстю різного кольору. А потім по велінню верховного божества всі вони втілилися в одного чорного бика. Дослідники вважають, що в стародавні часи культ бика був пов'язаний з вшануванням вождя племені і зі створенням держави почав зближатися з культом фараона. В ранніх текстах царя часто називали "тільцем”. На деяких зображеннях фараон в образі бика руйнував фортецю ворога, а під час свята Хеб-сед (30-річчя фараона) до його одежі ззаду прив’язували бичий хвіст.
В єгипетській міфології бик ототожнювався з родючістю і тому бог Апіс зображувався в цьому образі. Його втіленням вважався чорний бик з особливими білими плямами. Сам Апіс вважався биком бога Осіріса. Єгиптяни вірили, що ритуальний біг, який здійснював бик, запліднював поля і це сприяло багатому врожаю. Обирався спеціальний живий бик-Апіс, якого вважали священним і утримували в певно визначеному приміщенні. За часів XXVI Саїської династії (VII-VI ст. до н. е.) в Мемфісі, неподалік від храму бога Птаха, було побудовано спеціальний Апейон, де бик утримувався і доглядався. Корова, яка його народила також користувалася священною повагою і утримувалася в окремому приміщенні. Смерть бика-Апіса вважалася великим нещастям, його тіло бальзамувалося а потім за особливим ритуалом ховалося в склепі Серапіумі поблизу Мемфісу (французький археолог Ф. О. Маріет здійснив розкопки на території Серапіума і виявив 64 мумії священних биків). Апіса часто зображували з сонячним диском поміж рогів або ж мумією на спині.
Бик вважався одним з втілень бога єгипетського міста Атрібіса Хентіхеті. Далі він зблизився з биком Апісом в образі божества Осіріса-Хентіхеті, одним з атрибутів якого були роги бика.
В "Текстах пірамід” бога сонця Ра називають "золотим телятком” народженим коровою-небом.
В образі бика також вшановувався один з найбільш стародавніх єгипетських богів Бата.
В образі чорного бика з сонячним диском між рогами поставав бог Мневіс, який вважався живим втіленням бога сонця. Присвячені йому бики утримувалися в спеціальному приміщенні і після смерті їх бальзамували і ховали в спеціальному склепі.
Також у вигляді чорного бика зображувався бог Бухіс (з ним ототожнювали Мневіса). Центром його культу було місто Гермонт, де знаходився спеціальний некрополь Бухеум, в якому ховали мумії Бухіса.
Під час землеробського свята початку жнив урочисту процесію очолював бик з короною на голові, якого вважали персоніфікацією бога родючості і скотарства Міна.

Шумеро-аккадська міфологія.

В шумеро-аккадській міфології бик виступає символом родючості і нестримності. У зв’язку з цим він виступає символом бога грому і бурі Адада, який давав землі вологу, необхідну для життя рослин і міць якого неможливо було стримати. Подібний до Адада шумерський бог Ішкур мав епітет "Дикий бик лютості”. В гімнах та молитвах з диким биком і ревучим вітром порівнюється бог родючості Енліль, який також був божеством бурі.
З шумерським місячним богом Нанна асоціювався бик, роги якого утворювали півмісяць. Цей бог також мав досить поширений епітет "Бик з лазуритовою бородою”. Фігури таких биків були виявлені в царських гробницях І династії Ура (приблизно XXVI ст. до н. е.). Бог Місяця Сін (його ототожнювали з шумерським Нанна і Зуеном) уявлявся у вигляді синьобородого бика.
В шумерській пісні "Гільгамеш і Небесний бик” богиня Іннін попрохала богів створити небесного бика, який мав помститися Гільгамешу за те, що він відкинув її кохання. Цей бик спустився з неба і випив річку Євфрат але Гільгамешу вдалося його перемогти. Цей міф знайшов відображення на печатках, де зображувався двобій героя з чудовиськом –людинобиком.
Згідно з даними мистецтвознавців у вигляді крилатих биків зображували добрих духів – охоронців кожної людини – шеду. Фігури крилатих биків були виявлені в палацах ассірійських царів, де вони виконували функцію охоронців входів.
Бог неба Ан на прохання своєї доньки Іштар наслав небесного бика на місто Урук в якості покарання за те, що Гільгамеш відкинув її кохання.
Деякі дослідники вважають, що ім’я головного бога Вавилону Мардука означає "теля Уту” (Уту – сонячний бог) і походить від шумерського слова Амар-Уту(к).

Західносемітська міфологія.

У західносемітських народів бик був символом родючості і в цьому образі часто зображувався бог родючості, грому і блискавки Балу або Баал. Биком іменувався і зображувався верховний бог-деміург і бог родючості Ілу.
Також в образі бика або людини з головою бика зображувався бог Бел, якого вважали носієм плодоносної сили.

Хуррітсько-урартська міфологія.

В образі бика часто постає Тешуб – бог грози в хуррітсько-урартській міфології. А його син від богині Хебат мав ім’я Шарру-ма, що означає "Бичок бога Тешуба”.
Хуррітський бог грози мав двох биків – Хуррі (ранок) і Серрі (вечір).

Іудейська міфологія.

Золотий тілець, напевне, був символом верховного іудейського бога Яхве. Цим пояснюється згадування в Біблії вшанування тільця. Зокрема, на вимогу народу, який був занепокоєний довгою відсутністю Мойсея, який спілкувався з Яхве на горі Сінай, Аарон поставив золотий (або позолочений) ідол бика (народ "сказав йому : встань і зроби нам бога, який би йшов перед нами” – "Вихід” 32, 1). Це викликало велике незадоволення Мойсея – "і взяв тільця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер на порох, і розсипав по воді” ("Вихід” 32, 20). Це може свідчити про боротьбу з культом бика. Також виготовлення золотого тільця пов’язується з царем Ієровоамом – "цар зробив двох золотих тельців і сказав народу : не треба вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели тебе з землі Єгипетської. І поставив одного в Вефілі, а іншого в Дані” ("3-тя Книга царств” 12, 25-30).
В іудейській міфології існував демон на ім’я Кетеб Мерірі. Його уявляли у вигляді теляти з рогами, які могли обертатися і єдиним оком, що знаходилося у нього на грудях. Згідно з народними традиціями зустрічі з ними треба було особливо остерігатися від 17 таммуза до 9 аба за єврейським календарем.

Буддійська міфологія.

Бик вважався зооморфним символом деяких будд і бодхісатв в буддійській міфології.
В буддійській міфології ваджраяни один з головних ідамів (божеств-охоронців) Ямантака мав 9 голів, однією з яких була бича ("Ваджрабхайраватантра”, VIII ст.).

Міфологія мітраїзму.

В мітраїзмі душею вбитого Мітрою бика вважався бог Сільван (в римському пантеоні він був богом землеробства, дикої природи та лісів), який піднявся на небо і став богом стад.

Ведійська та індуїстська міфологія.

Божественною коровою-биком (тобто, двостатевою істотою, яка містила в собі і жіночі і чоловічі риси) в індуїстській міфології вважалася Адіті – мати і батько усіх богів.
В образі бика-запліднювача постає індійський бог неба Дьяус, в чому особливо підкреслювалася його сексуальна символіка, як джерела життєвої сили ("Рігведа” І 160, 3; V 36, 5; 58, 6). З биком, як символом родючості, часто порівнювався бог дощу Парджанья. В образі бика часто уявлявся бог грози і гніву Рудра ("Рігведа” VI 49, 10). До нього зверталися з проханням дати силу і здоров`я бикам.
У вигляді білого бика або істоти з бичою головою зображувався слуга і друг бога Шиви Нандін. У цьому образі він вважався їздовою твариною Шиви. Можливо Нандін був зооморфною формою самого Шиви, тому що він зображувався у вигляді бика на індійських монетах початку періоду нашої ери.
Сліпучу колісницю, до якої згідно з варіантом міфу були запряжені бики, мала богиня світанку Ушас. Вона з’являлася на ній на небі перед сходом сонця.
З биками і телятами часто порівнювалися індійські божества бурі, вітру, грому і блискавки Марути.
Згідно з віруваннями арійських племен биків подарували їм брати Ашвіни, які були небесними божествами. Самих братів часто порівнювали з биками.
Згідно з індійськими міфами бог вітру Ваю мав величезні стада биків і індійці вірили, що він дарував їх людям.
Палиця-ваджра, яка була атрибутом бога грому Індри скоріше всього була образом бичачого фалоса. Напевне, це пов’язано з тим, що вона символізувала родючість а бик завжди з цим асоціювався.
Бик рудого кольору згадувався в магічному ритуалі лікування гепатиту, який використовувався стародавніми індусами. "Здоровий” рожевий колір бика і його сила мали перейти до пацієнта. При цьому жрець промовляв таке заклинання : "Хай твій серцевий біль і жовтизна підуть до сонця. Кольором червоного бика вдягнемо ми тебе! Щоб отримав ти силу бичу, чиїм божеством є Рохіні, між тим і самі бики червоні (rohinih)”. Після цього, щоб влити здоровий рожевий колір в тіло пацієнта жрець давав йому випити води, до якої було додано шерсть червоного бика, лив воду на спину тварини і змушував хворого випити її. Також хворого саджали на шкуру червоного бика і на завершення жрець загортав в золотий листок декілька волосків з шерсті бика і прикладав їх до шкіри пацієнта.

Індуїстська міфологія Індонезії і Малайзії.

Голова сонму богів в індуїстській міфології Індонезії і Малайзії Батара Гуру зображувався у вигляді людини, яка стоїть на спині священного бика.

Міфологія джайнізму.

Згідно з джайністськими уявленнями бики, які знаходилися в західній частині світу допомагали пересуватися по небу планетам та різним небесним тілам.

Китайська міфологія.

Жінкою з головою бика іноді зображувалося китайське жіноче божество Нюй-ва.
Істотою з тілом людини і головою бика зображувався міфічний китайський правитель Хоу жень хуан цзюнь ("Останній володар – государ людей”).
Бичу голову мав китайський культурний герой Шень-нун, якого вважали першим землеробом на землі (а бик мав тісний зв'язок з землеробством).
В образі одноногого безрогого попелясто-синього бика зображувалося чудовисько на ім’я Куй. Його очі світилися подібно сонцю і місяцю. Він міг вільно ходити по морю, хоча під час цього піднімався великий вітер і починався дощ. Згідно з описом в коментарях до "Оповідань про царства” (бл. ІV ст. до н. е.) Куй мав одну задню ногу, обличчя людини, тулуб мавпи і вмів говорити.
В образі двох зелених биків під час двобою постають китайський герой Лі Бін і бог річки Янцзи. Лі Бін як правитель області Шан відмовився приносити в жертву ("в дружини”) богу річки двох дівчат, що робилося раніше для того, щоб запобігти повеням. Лі Біну разом зі своїми помічниками вдалося вбити бога в образі бика і звільнити область від людських жертв ("Фенсу тун”, "Тлумачення звичаїв” ІІ ст. н. е.).
Згідно з стародавніми китайськими легендами відомий міфічний дракон Лун неодноразово перетворювався на бика.
В китайській міфології згадується червоний бик-людожер яюй, який мав людське обличчя і кінські копита (за іншою версією – голову дракона і кігті тигра). Він наводив великий жах на людей, поки не був вбитий культурним героєм Хоу-І.
Згідно з описом трактату "Шу і цзи” ("Опис дивовижного”) Жень Фана (V ст.) копита бика мав герой-заколотник Чі-ю.
Хвіст бика, згідно з китайськими міфами, мав чудесний звір-єдиноріг Цилінь.
Згідно з китайськими легендами використовувати биків для оранки землі людям першим запропонував племінник культурного героя Хоу-цзи Шу Цзюнь.

Китайська даоська міфологія.

Згідно з легендою про засновника філософського даосизму в Китаї Лао-цзи проживши близько 200 років він поїхав на захід верхи на чорному бику. Тому він часто зображувався у вигляді старика верхи на бику.
На бика жовтої масті перетворився дракон-перевертень цзяо, який насилав повінь на провінцію Цзяньсі, коли його впізнав могутній даоський герой Сюй-чженьцзюнь. Він в свою чергу перетворився на чорного бика, наздогнав дракона і вбив його.

Хетська і лувійська міфологія.

Бик приносився в жертву Арма – місячному божеству у хетів і лувійців. Це було пов’язано з обрядом заміщення царя биком. Згідно з міфом Арма зажадав побачити дим від спалення померлого царя. Але замість царя в жертву приносився і спалювався бик а сам цар проголошував молитву до Арма.

Іранська міфологія.

В іранській міфології божество Місяця виступало в образі бика. Навіть сам Місяць називали таким, який "має сім`я бика”.
Бик користувався значною пошаною у іранців, проявом чого було існування в міфології персонажу на ім`я Гопатшах – царя-бика (він уявлявся як бик з торсом людини). За віруваннями іранських племен він жив в обітованій землі Еран Веж.
Бик був одним з образів перевтілення бога війни і перемоги в іранській міфології Веретрагна. Опис цих перевтілень описується в "Яшті” (XIV).

В образі золоторогого бика в іранській міфології постає божество Тіштрйа – уособлення зірки Сиріус.

Категорія: Бик | Додав: terworld (03.08.2009)
Переглядів: 1060 | Рейтинг: 4.8/5 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: