Понеділок
24.07.2017
17:44
Форма входу
Категорії розділу
Антилопа [1]
Бабак [1]
Бабуїн [1]
Бандікут [1]
Баран і вівця [1]
Барс [1]
Бик [2]
Білка [1]
Борсук [1]
Броненосець [1]
Буйвол [1]
Ведмідь [1]
Вепр [1]
Верблюд [1]
Віл [1]
Вовк [1]
Газель [1]
Гієна [1]
Гірський баран [1]
Горностай [1]
Дикий кіт [1]
Дикобраз [1]
Заєць [1]
Іхневмон [1]
Їжак [1]
Кенгуру [1]
Кінь [2]
Кіт [1]
Коза і цап [1]
Козуля [1]
Койот [1]
Корова [1]
Кріт [1]
Кролик [1]
Куниця [1]
Лама [1]
Лань [1]
Ласка [1]
Лев [1]
Леопард [1]
Летюча миша [1]
Лисиця [1]
Лось [1]
Мавпа [1]
Мамонт [1]
Марал [1]
Миша [1]
Морська свинка [1]
Мул [1]
Носоріг [1]
Окапі [1]
Олень [1]
Опосум [1]
Осел [1]
Павіан [1]
Пантера [1]
Пацюк [1]
Пума [1]
Рись [1]
Свиня і кабан [1]
Слон [1]
Собака [1]
Соболь [1]
Тапір [1]
Тигр [1]
Тур [1]
Тхір [1]
Хом`як [1]
Шакал [1]
Шимпанзе [1]
Ягуар [1]
Як [1]
Пошук
Друзі сайту
Сайт по історії тероризму - terworld.narod.ru
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міфологія - дивовижний світ

Каталог статей

Головна » Статті » Тваринний світ » Бик

Частина ІІ

Східнослов’янська міфологія.


У східних слов’ян з прийняттям християнства зберігався звичай приносити биків в жертву в день Ілії-пророка, який замінив їм бога-громовержця.

Галльська кельтська міфологія.

Символом бога (можливо, війни) галльських кельтів Єзуса був бик, на спині з трьома журавлями.
Поряд з биком або з бичими рогами на голові часто зображувався бог підземного світу у кельтів Цернунн. При цьому на рогах зображувалися торквеси – символи відзнаки у вигляді намиста.

Скандинавська міфологія.

На биків перетворюються чотири сина-велетня скандинавської богині Гевьон. В такому образі вони допомогли їй оборати велику площу землі, яку їй пожалував конунг Гюльві в нагороду за її цікаві розповіді. Ця земля була названа "Зеландією”.
Одним з завдань, яке бог грому Тор виконав за дорученням Хюміра ("Старша Едда” – "Пісня про Хюміра”) було вбивство бика. З його голови він зробив наживку для рибної ловлі і замість риби ледь не витягнув з дна моря світового змія.

Балтійська міфологія.

В балтійській міфології богом великої рогатої худоби (в деяких джерелах він названий богом биків) був Баубіс. У литовців бог пастухів називався Jauciu Baubis – "бичий бог ".
У пастухів балтійських народів існував звичай приносити тестікули (яєчка) биків та інших тварин в жертву богу Гоніглісу. Їх спалювали на великому камені і зверталися до божества з проханням зберегти домашніх тварин від хижих звірів.

Пруська міфологія.

Телята приносилися в жертву богу весни і рослинності в пруській міфології Пергрубрюсу.

Литовська міфологія.

У литовців чоловіки приносили биків в жертву богу Пагірнейсу, який уособлював жорна для мелення зерна.

Латиська міфологія.

Згідно з даними єзуїта Стрибіньша (ХVІІ ст.) у латишів існував звичай приносити чорного бика в жертву богу полів та злаків Цероклісу. Ритуал цей здійснювався зазвичай у лісі.
Єменська міфологія.
Бик був символом бога місяця і покровителя держави Саба в Ємені Алмакаха. Скоріше всього, це пов’язано з тим, що цей бог також мав відношення до культу родючості, а саме бик уособлював родючість.
Бик також був священною твариною бога Амма – бога місяця, землеробства і покровителя держави Катабан в Ємені. Бик же асоціювався з землеробством.
Бик вірогідно вважався священною твариною верховного бога в єменській міфології Астара та бога місяця Самі. Ще один бог місяця Сін, культ якого існував в державі Хадрамаут, також мав бика в якості священної тварини.

Грузинська міфологія.

Бик-бугай (Вісхв) вважався священною твариною верховного бога неба Гмерті. Вірогідно, він був і зооморфним прообразом цього бога.
В образі бика-плідника в грузинській міфології постає бог землеробства і покровитель домашньої худоби Боселі.
Згідно з міфом (епос "Аміраніані”) грузинський герой Амірані, який народився раніше строку, дозрівав в шлунку бика (інший варіант – корови).

Абхазька міфологія.

У абхазів бик приносився в жертву божеству Аерг, яке захищало людей в різних життєвих ситуаціях. Згідно з народною легендою бик або якісь інші тварини дивним чином самі з`являлися напередодні храмового свята поблизу Ілорського храму, присвяченого Аергу а потім приносилися в жертву.

Осетинська міфологія.

Осетини приносили биків в жертву своєму богу родючості Рекому. Також під час довгої негоди або посухи осетини різали биків на честь іншого божества родючості Уацилли (це також був бог грому і покровитель хлібних злаків).
В одному з міфів осетинський бог врожаю Хоралдар зміг на двох биках (чорному і білому) зорати усі поля осетин. Цих биків подарував йому бог домашньої худоби Фалвара.

Міфологія чеченців і інгушів.

Згідно з міфологічними уявленнями чеченців і інгушів земля тримається на рогах биків.

Адигейська міфологія.

В міфології адигейців покровителем биків та іншої великої рогатої худоби вважався бог Ахин. Згідно з народними віруваннями він мав великі стада корів та биків.
З тулубом бика уявлялося адигейське чудовисько Хашхавіло, яке могло погубити людину.

Вірменська міфологія.

У вірменів бик вважався священною твариною. Згідно з міфологічними уявленнями вірменів на рогах бика трималася земля і коли він починав трясти головою, то відбувалися землетруси.
Згідно з вірменською легендою два брати-близнюки і культурні герої Єрванд і Єрваз були народжені від зв’язку з биком жінкою з царського роду Аршакуні. Скоріше всього, саме цим пояснюються їх надзвичайна сила. Бик при цьому також виступає тотемним предком їх роду.
Одним з подвигів вірменського героя-богатиря Мгера Старшого було вбивство в двобої чорного бика, який був символом темряви і підземного світу. Вбивши його він позбавив девів магічної сили, яку давала їм ця тварина.

Міфологія узбеків та інших народів Хорезмської оази.

У узбеків та інших народів району Хорезму богом-покровителем биків та іншої виликої рогатої худоби вважався Зенгі-баба.

Монголо-тібетська міфологія.

В міфології монгольських народів та народів Тибету виникнення сузір’я Великої Ведмедиці пов’язується з міфом про чоловіка з головою бика, якого називають "Біломордий бичок” або "Білий бичок”, а також Басанг (в тібетській міфології – бикоголовий персонаж Масанг). Він був роздроблений залізною колотушкою відьми-шулмаса на сім частин, які і склали сузір’я. Після цього його забрало на небо верховне божество Хормуста за те, що він переміг чорного пороза (бика), який боровся з білим, (за деякими варіантами він був втіленням самого верховного божества). Тут білий і чорний бики символізують день і ніч і вічну боротьбу між ними.
Серед 5-ти видів тібетських божеств Лу були чорні на колір з головами бика. Ці божества мешкали у різних водоймищах, відповідали за погоду та охорону корисних копалин, насилали хвороби на людей і тварин. Також один Лу на ім’я Лудуд мав їздових тварин, серед яких взимку йому слугував чорний бик.
В тібетській міфології в образі людей з головою бика уявляли духів-предків Масангів. Один з Масангів, якого називали "Рябий бичок” допоміг тібетському народу лха в боротьбі з демонами і переміг головного серед них, який поставав в образі яка.

Міфологія монгольських народів і саяно-алтайських тюрків.

Згідно з монгольськими і тюркськими міфами володар царства мертвих Ерлік ще під час свого земного життя був засуджений на смерть за брехливим свідченням і незважаючи на те, що йому відрубали голову залишився живим і приставив собі бичу голову.

Міфологія огузів.

Ноги подібні до ніг бика мав, згідно з міфами огузів їх предок і культурний герой Огуз-хан ("Огуз-наме”, ХV ст.).

Міфологія алтайських народів.

Згідно з міфологічними уявленнями алтайців на чорно-лисому бику їздив деміург і володар підземного царства мертвих Ерлік.

Якутська міфологія.

В якутській міфології в образі великого чорного бика, який з великим галасом пробігав по землі, іноді поставав голова злих духів верхнього світу Улу тойон.

Бірманська міфологія.

Тілець був складовою частиною фантастичної "тварини п’яти досконалостей” (вона також складалася з оленя, лева, слона і риби) – їздової тварини головного бога усіх планет в міфології бірманців Кате.

Міфологія шанів (тайська мовна група – Бірма).

У шанів бики приносилися в жертву богу ясного неба Саопангу.

Кхмерська міфологія.

Кхмери приносили биків в жертву священному талісману – мечу, який нібито містив в собі духа Йана, що міг здійснювати різні дива, а особливо міг викликати дощ. Він знаходився на зберіганні у священної особи, яку називали Царем Вогню.

Бурятська міфологія.

В бурятській міфології бик постає в якості тотемного першопредка родів булагатів і ехірітів. Згідно з циклом міфів два персонажі – Бохо Муя і Бохо Телі посварилися між собою і для того, щоб мати кращу можливість для змагання спустилися на землю, перетворилися на биків та почали ганятися один за одним навколо озера Байкал. Перший перетворився на "сивого бика” Буха-нойон бабая а другий – "строкатого бика” Тарлан Ерен буха. У володіннях Тайжи-хана – одного з бурятських князів в Тункінській долині – вони нарешті зустрілися та почали колоти один одного рогами і топтати усе навкруги. Донька Тайжи-хана прогнала їх але при цьому завагітніла від погляду (в іншому варіанті – від мукання) бика Буха-нойон бабая. За версією міфу, яка поширена у булагатів, у неї народився хлопчик, якого Буха-нойон бабай визнав своїм сином, помістив на горі у залізній люльці і тут кормив і охороняв. Далі цього хлопчика за допомогою чарів дістали собі дві шаманки, які дали йому ім`я Булагат Буха доргхо олдоксон ("З-під бика знайдений Булагат”). Він і став предком булагатів. За версією міфу ехірітів у Булагата був брат-близнюк, який і став предком їх племені.
Боротьбу між двома биками трактують по-різному :
1. Солярний міф – символічна боротьба між днем і ніччю.
2. Відображення реальної боротьби між бурятськими родами, тотемними предками яких вважалися бики.
Згідно з бурятськими міфами використання ярма для биків запровадив культурний герой Есеге Малан-тенгрі.

Міфологія народів Східної і Західної Африки.

Чорного бика приносили в жертву богу грому в міфології народів Східної і Західної Африки Калунзі. Колір жертви мав символізувати грозові хмари.

Міфологія племені вамбугве (Східна Африка).

Чорні телята використовувалися в якості жертовних тварин під час магічного ритуалу викликання дощу у племені вамбугве (їх колір мав, напевне, ототожнюватися з темними хмарами, які очікували побачити на небі). Жрець виводив теля і вівцю на дах будинку і вбивав їх, розкидаючи нутрощі у різні боки. Далі він наливав воду у посудину зі спеціальним зіллям. Якщо вода починала закипати, то це означало, що невдовзі має піти дощ.

Міфологія народів дінка і шиллуків (південний Судан).

У народу дінка в образі небесного бика постає Денгдіт – божество, яке дає землі дощ. З ним пов’язують появу людей і його вважають першим правителем дінка. У шиллуків в подібному вигляді постає верховний бог Джуок, який мав аналогічні функції. Шиллуки приносили биків в жертву фетишу культурному герою Ньікангу, який також вважався предком царського роду. Жертвоприношення здійснювалося під час церемонії коронації нового царя.

Міфологія народу нуер (Судан, Ефіопія).

В міфології нілотського народу нуер в образ небесного бика, який посилає на землю живлючу вологу, постає бог-деміург Ніал.

Міфологія бантумовних народів (Руанда, Уганда і т. д.).

У бантумовних народів царем корів вважався велетенський бик Рутендері, до рогів якого була підвішена маслоробка.

Міфологія народів групи шона (міжріччя Лімпопо і Замбезі).

В одній з легенд в образі бика постає бог грому Мварі, коли він прохав ковдру у людини на ім’я Кхарі. Він намагався вигнати бога зі свого будинку і тоді Мварі ввійшов в його бика. Тоді Кхарі вбив його але м'ясо не зміг зажарити. М'ясо, кістки і шкура бика піднялися в небо і люди змогли побачити божество.

Бушменська міфологія.

Згідно з народними віруваннями бушменів дощ на землі викликався так званим "биком дощу”, який жив у водоймищі. Коли він виходив на берег і кудись відправлявся, то в тій місцевості обов’язково йшов дощ. Згідно з іншим варіантом міфу дощ уявлявся у вигляді так званого "Водяного бика”, який викрадав дівчину.

Міфологія готтентотів.

Згідно з міфами готтентотів їх предок і культурний герой-трікстер Хейтсі-Ейбіб після смерті відродився в образі бика, якого народила корова. Вона зачала його від трави, яку з’їла на полі.

Міфологія населення Мадагаскару.

Для малагасійських воїнів існувало магічне табу на вживання в їжу м’яса з коліна бика. Вважалося, що подібно до бика він може стати слабким в колінах і нездатним до участі у важких військових походах.

Міфологія бечуанів.

Воїни з народу бечуанів носили у своєму волоссі шерсть безрогого бика, вважаючи, що їх так же важко буде спіймати, як і цих тварин.
Для того, щоб викликати дощ бечуани спалювали шлунок бика, вважаючи, що "чорний дим збере хмари і викличе дощ”.

Міфологія апгонів.

Бики чорної масті приносилися апгонами в жертву з метою добитися від богів дощу, а білої – щоб мати хорошу погоду.








Категорія: Бик | Додав: terworld (03.08.2009)
Переглядів: 800 | Рейтинг: 5.0/3 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: