Четвер
23.11.2017
21:41
Форма входу
Категорії розділу
Баклан [1]
Бекас [1]
Беркут [1]
Ворон [1]
Гагара [1]
Галка [0]
Глухар [1]
Голуб [1]
Горобець [1]
Гриф [1]
Гусак [1]
Деркач [1]
Дрізд [1]
Дрімлюга [1]
Дятел [1]
Жайворонок [1]
Журавель [1]
Зимородок [1]
Зозуля [1]
Ібіс [1]
Індик [1]
Качка [1]
Кібець [1]
Кіріс [0]
Колібрі [1]
Колпиця [1]
Кондор [1]
Кречет [1]
Кропивник [0]
Крутиголівка [0]
Кулик [1]
Куріпка [1]
Курка [1]
Ластівка [1]
Лебідь [1]
Лелека [1]
Лунь [1]
Нирок [0]
Одуд [1]
Орел [1]
Павич [1]
Папуга [1]
Перепілка [1]
Півень [2]
Птах-носоріг [1]
Пугач [1]
Рябчик [1]
Сич [1]
Сова [1]
Сокіл [1]
Соловей [1]
Сорока [1]
Стерв`ятник [1]
Страус [1]
Страус ему [1]
Татугу кононі [1]
Тетерев [1]
Трясихвістка [1]
Фазан [1]
Цесарка [1]
Чайка [1]
Чапля [1]
Чібіс [1]
Широкорот [1]
Шуліка [1]
Яструб [1]
Пошук
Друзі сайту
Сайт по історії тероризму - terworld.narod.ru
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міфологія - дивовижний світ

Каталог статей

Головна » Статті » Птахи » Курка

Курка
КУРКА


Слов`янська міфологія

 У поляків, українців та словаків в образі жінки з ногами, що мали курячі ноги або кігти уявляли демонічну істоту богінку. Також в такому вигляді міг з`являтися і упир (і взагалі покійник міг перетворюватися на упиря, коли через його тіло перескочить курка).   

Міфологія східних слов`ян

 В ряді районів Біорусі (на Поліссі) та Росії (Псковщина) боялися появи курки, що починала співати як півень. Її треба було зарізати на порозі будинку, а якщо цього не зробити то помре хтось з членів родини.

Українська народа міфологія

За покутською легендою курку не освячували на Пасху тому що вона коли Христа вели на розп`яття розгрібала його сліди, які перед цим загрібала свиня. Згідно з народним звичаєм подушку набиту курячим пухом треба було прибрати з-під голови людини, що помирає, або ж вона буде помирати довго і в великих муках.

Білоруська народна міфологія

 

 В деяких районах Білорусі (зокрема на Гродненщині) куряче пір`я використовувалося в магії в медичних цілях. Брали декілька пір`їн молодої курки, яка ще не несла яєць, підпалювали їх та обкурювали хворого на лихоманку.  Падучу хворобу (епілепсію) лікували за допомогою 9-ти пір`їн з-під лівого крила чорної курки. На Вітебщині безсоння лікували за допомогою курячих пір`їн знайдених в різних місцях на шляхах. З нього робили невелику подушку та спали на ній.

В магічних цілях використовувався і курячий послід. На Гродненщині рибалки окурювали ним свої сітки.

 Коли траплялося, що курка починала співати півнем то це вважалося поганою прикметою. Її хапали, несли в будинок і міряли нею відстань від стіни (або столу) до порогу. Якщо на порозі опинялася голова то рубали їй голову, якщо хвіст – то рубали хвіст (однак останнє вважали знаком, що помре хазяїн).   

Російська народна міфологія

 На Володимирщині вважали, що коли на голові у курки пропадає пір`я то в цьому винен чимось незадоволений домовий. Для того щоб далі такого не було в курнику вішали так званого "курячого бога– камінь або глиняний рукомийник з пробитим дном, а на сідало вішали старий лапоть. В Дмитровському краї цього курячого бога називали Боглаз і зображували з курячими крилами та ногами.

 В Росії різних християнських святих вважали покровителями курей. Зокрема,  в Сургуті так званими "курячими богами називали Кирика та Ульяну.  На Володимирщині про здоров`я курей молилися невідомому великомученику Маронію. Загальноросійськими покровителями курей вважалися святі великомученики Косьма та Даміан. В Звенигороді на Московщині в день пам`яті цих святих священник ходив по дворам, молився за курей та кропив курники святою водою. Саджаючи квочку на яйця хазяйка говорила : "Матушка Кузьма-Демьян зароди курчаток до осені, курочку та півня тобі заріжемо. День пам`яті цих святих називався курячими іменинами, курячим святом, куриною смертю, кузьминакми, курячою складкою. В цей день різали півня та курку, часто крадених. Курей також носили до церкви. Кістки жертовних тварин після трапези закопували в курнику, що мало сприяти поголів`я курей.

 Під час будівництва бані росіяни під її порогом закопували чорну необпатрану курку (як правило це робилося на Чистий Четвер).

 У Вятській губернії квочку, що мала три потомства (її називали троецыплятница або куретёна) восени (як правило в Дмитрову суботу) різали та влаштовували обрядовий стіл для удів і старих жінок. Все неїстівне, що залишалося після трапези (кістки, пір`я тощо) збирали в горщик або в торбу і кидали у воду або закопували на березі річки. Це була своєрідна жертва, тому що вважалося, що якщо зарізати таку квочку то в наступному році в господарстві буде багато курчат.

Польська народна міфологія

 В Малопольщі було пошиереним вірування в те, що чорна курка разом з чорним півнем в будинку приносять вдачу його мешканцям.

 Згідно з польською легендою сузір`я Плеяди – це курка з курчатами, які буди подаровані немовляті Ісусу Христу.

 У поляків існувала заборона давати на посаг нареченій курей, тому що ввадалося, що вони можуть "розгребти усе господарство молодих.

Народна міфологія слов`ян Моравії

 У жителів деяких районів Моравії в якості засобу боротьби проти хвороб домашньої птиці різали чорну курку і зерном, яке було у її шлунку кормили інших курей.

 У мораван існував міфологічний демонічний персонаж slepici duch – крячий дух.

Міфологія південних слов`ян  

 В ряді сербських та хорватських районів та в Боснії вважали, що якщо вбити або покалічити курку, в яку могла перевтілитися відьма-вештиця то вона в свою чергу буде поранена або помре. 

 Курка приносилася в жертву лісорубом у південних слов’ян, який випадково зрубував дуб, бук або інше дерево, яке вважалося одухотвореним. Таким чином він хотів попрохати пробачення у духа дерева. Причому зарубати жертву він мав тією ж сокирою, яку зрубав дерево.

Сербська народна міфологія

 Серби вважали, що в образу курей могли з`являтися демони сотоне, омаje та прикоjасе, які змушували людей блукати і заводили їх в непролазні місця.

 У сербів пір`я курей та курчат (як правило чорних), яких принесли в жертву на так звані "вовчі свята, активно застосовували в лікувальній магії. Піря`м курки як правило обкурювали хворих дітей, а курчат – жінку під час народження дитини. В деяких районах Сербії курку різали в ніч на Різдво, а її пряму кишку вирізали і зберігали. Далі вона використовувалася під час важкого народження з метою його полегшення. Для цього через отвір цієї прямої кишки поїли водою жінок.

 На сході Сербії вірили в те, що коли в ніч на Різдво курка прокричала півнем то це провіщає смерть. Щоб ніхто в сім`ї не вмер господарка тричі промовляла : "На твою голову, Бог дасть” і одразу різала цю курку і на Різдво давала з`їсти кожному члену сім`ї шматочок сирого серця цієї курки.

 Коли кури починали помирати від якоїсь хвороби то серби брали першу померлу курку і вішали її в курнику або на дереві поблизу курника. Також її могли спалити або закопати в курнику, обернувши клювом у землю, при цьому примовляючи : "Коли підніметься ця курка, то хай і з`явиться хвороба. Також міг використовуватися профілактичний засіб від хвороб. Для цього напередодні Різдва різали чорне курча, а його голову закопували в курнику зі словами : "Закопую не голову, а хворобу.

 В Таково для того, щоб захиститися від граду обходили в день святого Юрія село з курчам, що вилупилося на Благовіщення. Після цього живцем закопували його в землю.    

Чорногорська народна міфологія

 Чорногорці вірили в те, що коли курка починає квохтати то треба вирвати в неї з хвоста перо і втикнути його в попіл. Вона знову почне нести яйця.

Словенська народна міфологія

 У словенців Зільської долини під час весільного обряду нареченій не можна було першій ступати на поріг будинку. Для цього перед нею кидали курку, щоб вона прийняла на себе усю можливу порчу.

Болгарська народна міфологія

 У павлікян Болгарії існував звичай приносити в жертву молоду курку під час поховання дівчинки. Також їх приносили в жертву заради здоров`я молодих дівчат, чорну курку різали в жертву чумі в день Афанасія зимового (18 січня), у Фракії на честь чуми готували обрядове блюдо з чорного курчати.

 Згідно з болгарською легендою Бог перетворив курку з курчатами на сузір`я Плеяди. Перед цим Бог попередив багатодітну вдову про потоп, щоб вона врятувалася з дітьми і єдиним своїм багатством – куркою і курчатами. Але залишаючи місто жінка порушила заборону не обертатися і закам`яніла разом зі своїми дітьми. Сезонну невидимість Плеяд на небі болгари пояснювали тим, що в цей час небесна курка сидить на яйцях, а потім з`являється з новим виводком. За іншою легендою курку з курчатами з неба викрадала відьма.

 Також болгари вірили в те, що небесна курка небезпечна для домашньої худоби тому що вона струшує з себе пір`я, яке є нечистим і приносить хвороби худобі. Тому під час перебування Плеяд на небі заборонялося залишати худобу вночі під відкритим небом.

 Куряче перо входило до складу "китки – своєрідного букету з 3-х компонентів, за допомоги якого здійснювали обряд підстригання дитини.

 Коли курка починала кричати півнем у болгарів існував звичай промовляти прокльон на її адресу : "Щоб ти себе закопала! Це нібито мало відвести від людини небезпечний вплив цього незвичного явища.

 В Болгарії на початку епідемії якоїсь хвороби серед курей вішали на дереві здорову курку, вважаючи, що разом з нею "повісили і хворобу і вона має припинится.

 Злого духа, що насилав на курей хвороби болгари уявляли у вигляді великої чорної курки. В її честь здійснювали жертовний обряд під назвою Мрата, Мратінці або Мратиняк. Сама стара жінка у сім`ї різала ножем або ножицями на порозі будинку чорного півня, при цьому промовляючи : "Не ми тебе ріжемо, а ріже тебе Мратиняк”. Вважалося, що після цього "різали хворобу на весь наступний рік.   

 Болгари Хасковського округу восени влаштовували спеціальне свято під назвою "кокошкина църква” присвячене здоров`ю курей. На полі за селом збиралися жінки де варили їх в загальному чані, а потім відносили свою частину додому.       

Балтійська міфологія.

Жінки різних балтійських народів приносили курей в жертву Гульбісу, який вважався особистим духом (генієм) кожної людини. Також їх жертвували богу сім`ї Сеймі девосу, кидаючи у вогнище.

Литовська міфологія.

Молодих строкатих курей приносили в жертву литовському божеству Раугупатісу, яке відало процесом бродіння та отримання пива і кислого тіста.

Латиська міфологія.

У латишів (за повідомленням єзуїта Стрибіньша – ХVII ст.) існував звичай приносити чорних курей в жертву богу полів і злаків Цероклісу. Ритуал жертвоприношення зазвичай здійснювався у лісі.

Естонська міфологія.

Згідно з естонською міфологією з курячого яйця народилася діва Сальме, яку називали "нареченою зірки”.

Угорська міфологія.

В народних угорських віруваннях в образі курчати уявлявся злий дух Лідерц. Згідно з легендами він вилупився з яйця, яке протягом 24-х днів знаходилося під пахвою у людини. Він міг збагатити свого хазяїна, але зв'язок з ним вельми виснажував людину.

Осетинська міфологія.

Осетини приносили курей в жертву покровителю домашнього вогнища Бинати хіцау.

Китайська міфологія.

Згідно з китайським трактатом "Сань у лі цзи” ("Історичні записи про трьох правителів і п’яти імператорах”) Сюй Чжена (ІІІ ст. н. е.) Всесвіт на початку свого існування являв собі щось подібне до курячого яйця. З цим також пов’язане уявлення про те, що первинний водний хаос нагадував збовтане куряче яйце.
Общипану курку китайці приносили в жертву на новий рік божеству певної місцевості або села, яке мало назву Туді.

Корейська міфологія.

В ряді китайських трактатів ("Лун хен” – "Критичні дослідження” Ван Чуна, І ст. до н. е.; "Хоу Хань шу” – "Історія Пізньої Хань”, V ст. та ін.) в образі курячого яйця з небес зіходить обожнене Повітря. Саме від нього зачала і народила сина (засновника корейської держави Когурьо Чумона) донька річкового божества Люхва. 

Міфологія народів Ассаму (Індія)

 У деяких гірських народів Ассаму для вождів існувало ритуальнет табу на вживання в їжу курячого м`яса. Люди вірили в те, що в разі порушення цієї забороні їх очікують великі нещастя.

Мон-кхмерська міфологія.

Деякі з мон-кхмерської групи народів (зокрема, ма, сре і банари) вірили в те, що розводити курей їх навчив верховний бог-деміург Нду.

Кхмерська міфологія.

Для того, щоб викликати дощ, кхмери приносили курей в жертву священному мечу, який нібито містив в собі духа Йана, здатного здійснювати різні дива. Зберігав цей талісман чоловік, якого називали Царем Вогню і відносилися до нього мов до бога.

Міфологія народу ронгао (мон-кхмерська група).

З обличчям доброї старої жінки і тілом, вкритим курячим пір’ям уявлявся жіночій дух-покровитель Йа Сокіер, який вшановувався народом ронгао у В’єтнамі.

Міфологія кхонтхаі (сіамців) та інших тайських народів.

У тайських народів курка приносилася в жертву духу рису Кванкао. Під час присвяченого йому ритуалу нутрощі курки клалися до опудала, яке символізувало собою дух рису, і воно розміщувалося в коморі до весни.

Міфологія чорних таі (тайська група).

Сини Кап і Ке (єдиних людей, які врятувалися від потопу) зрубали дерева ва і хай, які закривали собою весь світ і землю. Після цього на небі засяяли 9 місяців і 8 сонець і землю охопила нестримна спека. Тоді володар неба По Тхен наказав курці склювати 8 місяців і 7 сонець але вона не змогла цього зробити, тому що до них треба було плисти.

Міфологія населення Бабарського архіпелагу (Індонезія).

Населенням Бабарського архіпелагу курка використовувалася в ритуалі щодо жінок, які прагнули народити дітей. Для цього запрошувався батько великої родини, який від імені жінки молився духу сонця Упулеро. Він також ловив курку і тримаючи її за лапи прикладав до голови жінки, яка при цьому примовляла : "О, Упулеро, візьми птаха, і благаю тебе, хай дитина зійде вниз у мої руки та в моє лоно”. Після цього запрошений чоловік клав курку на голову чоловіка безплідної жінки і шепотів якісь слова. На завершення курка вбивалася і приносилася в жертву божеству.

Міфологія батаків (острів Суматра – Індонезія).

Згідно з міфами батаків створити світ богу Мула Джаді допомогла курка (за іншим варіантом – метелик), яка знесла яйце в гілках світового дерева і з якого потім вилупилися дружини тріади богів.

Міфологія тораджів (острів Сулавесі).

Тораджі використовували курей для жертви духам дерев, з яких зводилися їх будинки. Для цього курку різали на даху будинку і її кров мала стікати по обидві його боки. Духи дерев, за віруваннями тораджів, продовжували жити і дерев’яних будівельних матеріалах і тому їх треба було вмилостивити, щоб життя в новому будинку було комфортним.

Міфологія ганда (Центральна Африка).

Згідно з міфологічними уявленнями народу ганда розводити курей їх навчив першопредок Кінту. Він взяв їх з собою з неба на землю.

Міфологія племені джалуо (Центральна Африка)

 У племені джалуо курка застосовувалася в ритуалі очищення воїна, що повернувся з війни. Коли він входив до свого рідного селища то вішав на шию живу курку, а потім відрубав їй голову, але так, щоб вона залишалася висіти на мотузці на шиї. 

Міфологія йоруба.

В міфології йоруба курча відіграє важливу роль в процесі творення землі. Богиня родючості Одудува разом з п’ятипалим курчам і мішком піску спустилася на човні з неба. Пісок вони висипали у воду але курча його наскребло і розкидало в результаті чого виник суходіл в первинному морі. Згідно з іншим варіантом міфу п’ятипала курка разом з голубом допомогли одному з головних богів Оріша Нла створити сушу. Він висипав розсипчасту землю посеред первинного болота, а вони її розгребли.

Міфологія азанде (Заїр-Судан-ЦАР).

У народу азанде існує міф, який пояснює одомашнення курки. Він пов'язаний з добуванням вогню – його відібрав у звірів якийсь чоловік, і вони послали курку та собаку, щоб відібрати його назад, але назад не повернулися і залишилися жити з людьми.


Категорія: Курка | Додав: terworld (06.08.2009)
Переглядів: 2707 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: